Микола Пій Сапіга — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапіга.
Микола Пій Сапіга
Микола Сопіга Побожний
Народився1581(1581)
Помер14 березня 1644(1644-03-14)
Люблін
ПохованняКодень[1]
Країна Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Діяльністьполітичний і державний діяч Речі Посполитої
Alma materБраунсберзька єзуїтська колегія
Титул
воєвода Мінський і Берестейський
ПосадаМінський воєвода[2], воєвода Берестейський[3], Віленський каштелян[4][5], посол Сейму Речі Посполитої[d], хорунжий великий литовський[6] і Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d]
Конфесіяправославний католик
РідСапіги
Батько Микола Сопіга
МатиГанна Андріївна Вишневецька
РодичіСини: Казимир Мельхіадес, Ян Фердинанд.
У шлюбі зЯдвіґа Анна Войнянка, Ельжбета Прусіновська
ДітиКазимір Мельхіяд Сапігаd[7], Іван Фердинанд Сапігаd[8], Тереза Олександраd[8], Івана Петрунелаd[8] і Гальшка Сапігаd[8]

Микола Пій Сапіга Побожний (лит. Mykalojus Pius Sapiega, пол. Mikołaj Pius Sapieha ; 1581 — 14 березня 1644).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Син Миколая Сопіги та його другої дружини Ганни Вишневецької. Брат Казимира. Батько Казимира Мельхіадеса і Яна Фердинанда.

Вчився разом із братом у колегіумі єзуїтів у Брунсбергу, в університетах Відня, Триру, Майнцу, Мадрида, Парижа. Побували в 1612 в Рим і в 1613 на Мальті. З жовтня 1613 в Кодені.

Служба

[ред. | ред. код]

Представник коденської лінії литовського магнатського роду Сапегів герба «Лис». Другий син полоцького воєводи Миколи Сапеги (1545–1599) від шлюбу з княжною Анною Андріївною Вишневецькою (пом. бл. 1595).

У юності Микола разом з братом Христофром багато подорожував країнами Західної Європи, навчався в єзуїтському колегіумі у Бранево (Браунсберг), потім в університетах Відня, Тріру, Майнцу (1608), Парижу (1609—1610) і Мадриду (1611). Також брати відвідали Рим (1612) і острів Мальту (1613). У жовтні 1613 року Микола і Христофор Сапеги повернулися на батьківщину.

Повернувшись з-за кордону додому, Микола Сапіга спробував почати політичну кар'єру, яка, незважаючи на підтримку впливового родича, канцлера великого литовського Льва Івановича Сапєги, спочатку не склалася. В 1621 року він був обраний послом у сейм, в 1622 став депутатом Трибуналу Великого князівства Литовського.

В 1625–1627 роках Микола Сапега знову перебував за кордоном, в основному, в Італії. В 1627 після повернення додому отримав посаду хорунжого великого литовського.

В 1632 Микола Сапега був присутній на похоронах польського короля Сигізмунда III Вази. В 1634 на посаді маршалка Литовського Трибуналу зустрічав короля Владислава і королевича Яна Казимира, які поверталися з смоленської кампанії. В 1637 і 1638 роках двічі обирався послом у сейми.

У липні 1638 Микола Сапега отримав посаду мінського воєводи, а в листопаді того ж року став воєводою берестейським. В 1642 король польський Владислав Ваза, щоб зміцнити позиції Сапег в Литві, призначив його каштеляном віленським.

Релігійні погляди

[ред. | ред. код]

В 1629 році розпочав будівництво в родовому маєтку Кодені. Наступного року поїхав у Рим на аудієнцію до Папи. Помолився в папській каплиці перед образом Грегоріанської Богородиці, відомої також як Мати Божа Гваделупська, і одужав від хвороби яка його мучила. Хотів вивезти образ, але ніхто з кардиналів навіть не хотів те слухати, оскільки він був у великий пошані. В 1630 році викрав образ і вивіз його окружними дорогами через Загреб і Львів у Кодень. 8 вересня 1631 року образ був повіщений в коденському замку. Папа Урбан VIII відлучив Миколая від церкви. Через три роки Миколай Сопіга рішучо виступив на Сеймі проти шлюбу короля Владислава з протестантською князівною Єлізаветою Нойбурзькою. Згідно з іншою версією мав сприяти поширенню унію. Після цього нунцій Вісконті мав написати до Папи лист про вчинок магната з проханням вернути його у лоно церкви і дозволити затримати образ Богородиці Коденської. Папа погодився за умовою що він здійснить піше поломництво у Рим. Там він був обдарований 100 костельними реліквіями. Луцький біскуп отримав доручення розмістити образ Богородиці Коденської в новозбудованому костелі св. Ганни. Храм був освячений 8 січня 1636 року. Сюди ж були перенесені тіла предків Миколая.

Господарська діяльність

[ред. | ред. код]

Власник Коденя, Вишниців, Заозір'я, Мстижу.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 89. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  2. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 26.
  3. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 201. — ISBN 978-83-65880-89-5
  4. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 81.
  5. ↑ S....ki Dostojnicy Litewscy: rozbiór krytyczny i uzupełnienie dzieła Józefa Wolffa "Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego (1388―1795)", Kraków, 1885 // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — Warszawa: 1886. — С. 8. — 16 с.
  6. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 202.
  7. ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 92. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  8. ↑ а б в г Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 93. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Микола_Пій_Сапіга