Цертелєв Микола Андрійович — Вікіпедія

Цертелєв Микола Андрійович
Народився1790(1790)
Хорол, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер8 (20) вересня 1869(1869-09-20)
Моршанськ, Тамбовська губернія, Російська імперія
ПідданствоРосійська імперія
Національністьгрузин
Діяльністьосвітянин, етнограф, літератор
Відомий завдякиодин з перших дослідників і видавців українського фольклору
Alma materХарківський університет, Московський університет
Знання мовросійська
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Титулкнязь
ДітиЦертелєв Дмитро Миколайовичd

Мико́ла Андрійович Церте́лєв (Церетелі; 1790, Хорол, Полтавська губернія, Російська імперія — 8 (20) вересня 1869, Моршанськ, Тамбовська губернія, Російська імперія) — фольклорист, етнограф і педагог, один із перших дослідників і видавців української народної поезії. За походженням із грузинського князівського роду. Його збірник «Опыт собрания старинных малороссийских песен» (Санкт-Петербург, 1819) поклав початок українській фольклористиці. Першим опублікував зразки дум, записаних на Полтавщині. Батько Д. М. Цертелєва.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Хоролі (тепер Полтавська область) у родині грузинського князя. Попри грузинське походження і російське виховання став глибоким шанувальником культури українського народу[1].

Після отримання домашньої освіти служив у Чернігівському повітовому козацтві. В 1810 році вступив до Харківського університету, в 1814 став студентом етико-філологічного факультету Московського університету.

Після закінчення в 1819 році поступив на службу в Міністерство фінансів.

З 1823 був директором училищ Тамбовської, потім Полтавської губерній, з 1839 по 1859 — помічник куратора Харківського навчального округу. В цей період організовував у своєму будинку літературні вечори для харківських студентів і професури.

Цертелев Н. А. Опытъ собранія старинныхъ малороссійскихъ пѣсней. 1819

У 1861 р. вийшов у відставку. Автор ряду поетичних творів та робіт по літературознавству (книга «Опыт общих правил стихотворчества», видана в 1820 році, була удостоєна срібної медалі Російської Академії наук). Відомий фольклорист і етнограф. Збирав українські кобзарські пісні. Видав збірку рос. «Опыт собрания старинных малороссийских песней» (1819)[2]. Був активним членом Вільного Товариства любителів російської словесності, в останні роки життя — Московського товариства російської словесності.

У 1830-х роках Цертелєв фактично відійшов від літературно-наукової діяльності.

У передмові до збірки рос. «Опыт собрания старинных малороссийских песен» зазначав, що українську народну пісню ставить вище найталановитіших романів і поем, оскільки ці пісні демонструють геній і дух народу. Вивчав звичаї українського народу, наголошуючи, що українці завжди відзначались чистотою моралі. Брав участь у роботі громадської організації Вільного товариства аматорів російської словесності. Займався теоретичними проблемами фольклору: вивчав жанрову специфіку, класифікацію фольклорних видів. Засуджував підробки під фольклорно-етнографічні твори, що мали місце в добу романтизму у 1820-40 роках. Вивчав «Слово о полку Ігоревім».

У 1830-х почав працювати інспектором Полтавського інституту шляхетних дівчат, помічником попечителя Харківського навчального округу. Підтримував особисті контакти з українськими діячами першої половини 19 ст., зокрема з Т. Шевченком. В листі до Цертелєва від 23 жовтня 1844 року Тарас Шевченко просив його сприяти у поширенні на Харківщині «Живописной старины». Припускається, що Цертелєв сприяв цьому.

Твори

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Козюра, Ігор Валерійович, Валерій Миколайович (2016). Історія крізь долі (Абетка славетних краян) (українською) . Полтава: ТОВ АСМІ. с. 239—240. ISBN 978-966-182-383-8.
  2. Козюря, Ігор Валерійович, Валерій Миколайович (2016). Історія крізь долі (Абетка славетних краян) (українською) . Полтава: ТОВ АСМІ. с. 239—243. ISBN 978-966-182-383-8.