Моніру Раваніпур — Вікіпедія

Моніру Раваніпур
منیرو روانی‌پور
На телепрограмі Полетік, 2014 рік
Народилася	24 липня 1952(1952-07-24) (72 роки) Бушир, Іран
Громадянство	Іран
Діяльність	письменниця
Мова творів	перська
Жанр	оповідання, роман
Моніру Раваніпур у Вікісховищі

Моніру Раваніпур (перс. منیرو روانی‌پور‎; 24 липня 1952, Бушер) — іранська письменниця. Дія більшості з її творів розгортається в південному Ірані. Її оповідання «Рана» (перс. رعنا‎) зі збірки «Назлі» (перс. نازلی‎) стало дипломантом Літературної премії Хушанга Гольшірі^[fa][1].

Народилася в порту Бушер. Там само здобула початкову і середню освіту. Вивчала психологію в Ширазькому університеті^[en], потім поїхала на навчання до США, де здобула диплом магістра за спеціальністю педагогіка в Індіанському університеті^[2].

1981 року розпочала писати оповідання, а її перша книга «Канізу» (перс. کنیزو‎) вийшла друком у 1988 році^[2]. Після цього написала багато оповідань і кілька романів. Оповідання «Рана» (перс. رعنا‎) зі збірки «Назлі» (перс. نازلی‎) стало дипломантом Літературної премії Хушанга Гольшірі^[fa].

На своїх заняттях з письменницької майстерності познайомилася з Бабаком Тахті^[fa], сином Голамрези Тахті, з яким незабаром одружилася. Мають сина також на ім'я Голамреза^[3].

2000 року взяла участь у конференції "Іран після виборів"^[fa], яка відбулась у Берліні^[4]. За це її разом з іще шістнадцятьма учасниками переслідували в судовому порядку в Ірані за начебто антиіранську пропаганду.

2006 року стала однією з найперших прихильників кампанії «Один мільйон підписів^[fa] за скасування дискримінаційних законів проти жінок» (перс. یک میلیون امضا برای تغییر قوانین تبعیض‌آمیز علیه زنان‎)^[5].

2007 року разом із родиною переїхала на проживання до США.