Міхал Клеофас Огінський — Вікіпедія

Міхал Клеофас Огінський
пол. Ogiński Michał Kleofas
Основна інформація
Дата народження	25 вересня 1765(1765-09-25)
Місце народження	Гузув, Мазовецьке воєводство
Дата смерті	15 жовтня 1833(1833-10-15) (68 років)
Місце смерті	Флоренція
Поховання	Санта-Кроче
Роки активності	1788[1] — 1833[1]
Громадянство	Річ Посполита Російська імперія Велике герцогство Тосканське
Професія	композитор
Жанри	опера
Членство	Торговицька конфедерація
Нагороди
Батько	Анджей Іґнацій Оґінськийd або Михайло Казимир Огінський[2]
Мати	Паула Шембекd
Діти	Амелія Залуськаd, Іреней Клеофас Оґінськийd, Францішек Ксаверй Оґінськийd, Емма з Оґінськихd і Q126896181?
Автограф
Файли у Вікісховищі

Мі́хал Клео́фас Оґі́нський (пол. Ogiński Michał Kleofas; біл. Міхал Клеафас Агінскі; 25 вересня 1765, Гузув, Мазовецьке воєводство — 15 жовтня 1833, Флоренція) — польський композитор, державний діяч Речі Посполитої та Російської імперії, граф, племінник великого гетьмана литовського Михайла Казимира Огінського.

З 1789 р. — мечник литовський. 1790–1791 — надзвичайний королівський посол в Нідерландах. 1793–1795 — підскарбій великий литовський.

1794 — брав участь у повстанні Костюшка на чолі батальйону єгерів. Після поразки повстання емігрував до Константинополя, де став активним діячем еміграції, потім переїхав до Парижа. У Парижі контактував з Талейраном і французькою директорією з метою відновлення незалежності Речі Посполитої.

Після послаблення надій на відновлення незалежності і оголошення амністії в 1802 році повернувся на терени Російської імперії й оселився в селі Залісся (на території сучасного Сморгонського району Білорусі). У 1807 році зустрічався з Наполеоном в Італії.

1810 року переїхав до Петербурга і став сенатором Російської імперії, активно займався політикою.

Впродовж 1810–1812 років був у близьких відносинах з російським імператором Олександром I, запропонував йому план створення автономного Великого герцогства Литовського у складі Російської імперії. План був відкинутий.

1817 року переїхав у Вільно.

1823 року проблеми зі здоров'ям змусили його переїхати до Італії, де прожив останні 10 років життя.

Був похований у Флоренції, в церкві Санта Кроче.

Написані ним марші та бойові пісні були поширені серед повстанців 1794 року. Автор популярних полонезів, зокрема, полонеза «Прощання з батьківщиною»^ⓘ (пол. Pożegnanie Ojczyzny, біл. Развітанне з Радзімай, відомий також як «Полонез Огінського»), фортепіанних п'єс, романсів, опери «Зеліда і Валькур, або Бонапарт в Каїрі» тощо.

Також Огінському початково приписували авторство мелодії «Мазурки Домбровського» (Jeszcze Polska nie zginęła), яка згодом стала гімном Польщі (автором слів був Юзеф Вибіцький). Проте архівні записи спростовують це, і на сьогодні мелодія вважається народною^[3].

• Огінський Міхал-Клеофас // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 668.
• Василь Буколик. Полонез Огінського
• Михаил Клеофас Огинский (Огиньский, Oginski) [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.