French
DeutschМихайло Сервацій Вишневецький — Вікіпедія
_(2).jpg)
.svg){kind=small}
Михайло Сервацій Корибут Вишневецький (пол. Michał Serwacy Wiśniowiecki; 13 травня 1680, Львів — 16 вересня 1744, Мереч) — польський магнат з династії Вишневецьких, державний і військовий діяч Речі Посполитої.
Другий син воєводи руського, белзького Константина Кшиштофа Вишневецького і його дружини Анни з Ходоровських.
Михайло Сервацій був польним гетьманом литовським (з 1702), великим гетьманом литовським (з 1703), великим канцлером литовським (з 1720), воєводою віленським (з 1735). Також був:
- маршалком Великого князівства Литовського (1700, захищав права та вольності князівства)
- маршалком сейму Речі Посполитої (1703)
- маршалком Головного литовського трибуналу (1724, 1732)
- реґіментарем війська Великого князівства.
До 1707 року підтримував польського короля, саксонця Августа ІІ Сильного, потім перейшов на бік Станіслава Лещинського.
У 1709 роув потрапив у полон до російських військ під Скоморохами, перевезений до Глухова, звідки втік за кордон за допомогою монахів — послідовників святого Андрія Боболі. В 1716 р. повернувся до Вишнівця, та займався проектуванням і будівництвом палацу, який був зведений між 1731—1744 роками.
Близько 1720 року князь заснував колегіум єзуїтів у Крем'янці, який діяв до 1773 року. Був головним меценатом його розбудови за проектами Павла Гіжицького та Паоло Фонтани у 1731—1744 роках.[14]
Помер у 1744 р. в Меречі (нині Мяркінє, Литва), був похований у Вишневці в кармелітському монастирі. На ньому згас рід князів Вишневецьких. Після смерті Михайла Сервація володіння Вишневецьких перейшли до його зятів Огінських та Замойських.
Дружина — княжна Катерина Дольська, донька Яна Кароля Дольського.[15]
Діти:
- Анна Вишневецька (1700—1732), з 1721 року дружина троцького воєводи Юзефа Огінського (бл. 1693—1736);
- Барбара-Єлизавета Вишневецька (1701—1770), з 1722 року дружина ловчого великого коронного і смоленського воєводи Міхала Здзіслава Замойського (бл. 1679—1735)
- Мицик Ю. Вишневецькі [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 519—520. — ISBN 966-00-0734-5.
- Anusik Z. O książętach Wiśniowieckich i czasach, w których żyli. Suplement do monografii rodu // Przegląd nauk historycznych. — 2009 (R. VIII). — № 2. — S. 149—244. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. IV. — 820 s. — S. 553. (пол.)
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 405. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 407. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 152.
- ↑ а б S....ki Dostojnicy Litewscy: rozbiór krytyczny i uzupełnienie dzieła Józefa Wolffa "Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego (1388―1795)", Kraków, 1885 // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — Warszawa: 1886. — С. 9. — 16 с.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 153.
- ↑ а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 157.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 83.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 162.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 76.
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 306. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 359. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 75–76.
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 326. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Єзуїтський колегіум / Сайт міста Кременець. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 16 липня 2014.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich[недоступне посилання з листопадаа 2019]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1901. — Cz. 1. — T. 4. — S. 351. (пол.)
- Галицький сайт. Вишневецький замок [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Експерт
| Попередник Казимир Домінік Оґіньський |  | Воєвода віленський 1735-1744 | | Наступник Михайло Казимир Радзивілл «Рибонька» |