Нагваль — Вікіпедія

Нагваль, або ж нагуаль (nagual, nahual) — це людина, здатна трансформуватися чи духовно, чи фізично, у тваринну форму; концепція, характерна для релігій Мезоамерики. Найчастіше йдеться про таких тварин як ягуар, пума і вовк, але також і інших тварин, таких як віслюки, птахи, собаки або койоти.^[1]

Вважається, що нагваль, використовує свої здібності на добро або зло відповідно до своєї особистості.^[2] Конкретні вірування можуть відрізнятися, але загальна концепція наґвалізму — пан-Мезоамериканська. Наґвалізм пов'язаний з доколумбовими шаманськими практиками через докласичні зображення ольмеків, які інтерпретують як людей, що перетворюються на тварин.^[3] Система вірувань наґвалізму пов'язана з Мезоамериканським календарем^[en], що використовувався для ритуалів ворожіння. За датою народження визначали, чи людина буде нагвалем. Мезоамериканські вірування у тоналізм, за яким у кожної людини тварина-двійник, з яким пов'язана її життєва сила, також є частиною визначення нагвалізму.^[2][4] 

Слово «нагваль» походить від слова nahuālli ([naˈwaːlːi]) мовою науатль, що означає виконавця корінних релігійних практик, якого іспанці ідентифікували як «чарівника». Нагвалем людина стає при народженні. Кожен день календаря пов'язаний з певною твариною, яка може бути в сильному чи слабкому аспекті. Людина, що народилася у «день собаки» буде володіти як сильними, так і слабкими сторонами «собаки». На позначення як дня, так і тварини, пов'язаної з цим днем, мовою науатль вживається слово «тоналлі». Ймовірно, тональ може позначати денний аспект, а нагваль нічний аспект «тоналлі», «речей дня». В ацтецькій міфології Тецкатліпока був захисником нагвалів, тому що його тоналем був ягуар і він регулював розподіл багатств.

У сучасних сільських районах Мексики, nagual часом є синонімом brujo («чарівник»): той, хто здатний перевтілюватися у тварину у нічний час (зазвичай це собака, сова, кажан, великий вовк, або індичка), п'є кров людських жертв, краде майно, викликає хворобу, тощо.

У деяких спільнотах корінних народів, положення нагваля інтегроване в релігійну ієрархію. Люди знають, хто є нагвалем, толерують, бояться і поважають їх. Нагвалів наймають, щоб зняти прокляття, накладені іншими нагвалями.

В інших спільнотах звинувачення в нагвалізмі може покликати за собою жорстокі напади на звинуваченого.

Вивчення тоналізму ініціював археолог, лінгвіст і етнолог Деніел Гаррісон Брінтон^[en], який опублікував трактат під назвою «Наґвалізм: дослідження з фольклору та історії корінних американців», в якому описується історичні інтерпретації цього слова і тих, хто практикував наґвалізм у Мексиці в 1894 році. Він описав різні повір'я, пов'язані з тоналізмом, характерні для деяких сучасних мексиканських громад, таких, як міхе, науа, сапотеки та міштеки.

Згодом нагвалізм описано у багатьох дослідженнях різних Мезоамериканських культур, таких як соке і хакальтеки, кіче, кекчі, цельталі.^[2]

У 1955 році, Густаво Корреа висловив припущення, що нагвалізм не є доколумбовим, стверджуючи, що він повністю імпортований з Європи, і порівнюючи його із середньовічною вірою у вовкулак.^[5] Однак фольклор перевертнів не обмежується ні Європою, ні середньовіччям; перевертні є вже у деяких зразках найдавнішої літератури, наприклад, у східносемітському епосі про Гільгамеша бронзової доби, і в східноазійському Хулі-цзін. Вовкула Лікантропія теж не єдина і не найраніша форма фольклорної теріантропії (перекидання з людини на тварину або навпаки).^{[джерело?]}

Коренем мезоамериканських народних казок про перевертнів часто називають місцеві галюциногени.^{[6][7][8][9][10]}

Каплан приходить до висновку, що віра в нагвалів як злих відьом-перевертнів характерна і для корінного населення, і для метисів, а віра в духів-двійників — виключно корінна.^[4]

Термін «нагваль» популяризував у своїх книгах Карлос Кастанеда, хоча він надав йому іншого сенсу, відмінного від оригінального значення у науатль.^{[джерело?]}

• Скін-вокер
• Фамільяр
• Янгол-охоронець
• Вовкулака
• Тотем

• Brinton, Daniel G. (1894). Nagualism: A Study in Native American Folk-lore and History. Philadelphia: MacCalla & Company, Printers. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 2 липня 2018.
• Correa, Gustavo (1955). El espiritu del mal en Guatemala. Nativism and Syncretism. Tulane University: Middle American Research Institute Publications. 19: 37—104.
• Hoag Mulryan, Lenore (1996). Nagual in the Garden: Fantastic Animals in Mexican Ceramics. Los Angeles: Fowler Museum. ISBN 978-0-930741-49-5.
• Kaplan, Lucille (1956). Tonal and Nagual in Coastal Oaxaca. Journal of American Folklore. 69: 363—368.
• Nutini, Hugo G.; Roberts, John M. (1993). Bloodsucking Witchcraft: An Epistemological Study of Anthropomorphic Supernaturalism in Rural Tlaxcala. Tucson: Arizona University Press. ISBN 0-8165-1197-7.
• Stratmeyer, Dennis; Stratmeyer, Jean (1977). The Jacaltec Nawal and the Soul Bearer in Concepcion Huista. У Helen L. Neuenschander and Dean E. Arnold (ред.). Cognitive Studies of Southern Mesoamerica. Summer Institute of Linguistics, Museum of Anthropology.