Назад дороги немає (фільм) — Вікіпедія

Назад дороги немає
рос. «Обратной дороги нет»
Жанрфільм про партизанівd і воєнний фільм
РежисерГригорій Ліпшиць
СценаристБолгарин Ігор Якович і Смирнов Віктор Васильович
У головних
ролях
Олялін Микола Володимирович
ОператорШахбазян Сурен Варткесович
КомпозиторГеннадій Гладков
КінокомпаніяКіностудія ім. О. Довженка
Тривалість198 хв.[1]
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1970
IMDbID 4649528

«Назад дороги немає» (рос. «Обратной дороги нет») — український радянський трисерійний чорно-білий телевізійний художній фільм 1970 року режисера Григорія Ліпшиця, знятий за однойменною повістю Ігоря Болгарина і Віктора Смирнова.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Після втечі з концтабору майор Топорков (Микола Олялін) пробирається в партизанський загін для організації доставки зброї ув'язненим, які готують повстання. Щоб відвести увагу німецьких пошукових груп від основного кінного обозу зі справжньою зброєю та визначити зрадника, який передає всі відомості про плани партизанів, в загоні створюється додатковий фальшивий обоз, навантажений ящиками з камінням і піском, що йде хибним шляхом. Про це знає тільки командир загону й очільник обозу Топорков. Один з вісьмох бійців, які супроводжують обоз, зрадник, навколо — непрохідні поліські ліси та болота, в загоні зростає невдоволення Топорковим, а по п'ятах йдуть німці й шляху назад — немає…

У ролях

[ред. | ред. код]

Творча група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.