Кобринська Наталія Іванівна — Вікіпедія

Наталія Кобринська
Наталія Кобринська, 1880-ті
Ім'я при народженні	Наталія Озаркевич
Народилася	8 червня 1855(1855-06-08)[1][2] або 8 червня 1851(1851-06-08) Белелуя, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Померла	22 січня 1920(1920-01-22)[1][2] Болехів, Українська Народна Республіка, окупована Польщею ·тиф
Країна	ЗУНР →  УНР  Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Національність	українка
Діяльність	письменниця, активістка за права жінок, редакторка, феміністка
Галузь	письменник
Відома завдяки	українська письменниця, організаторка жіночого руху
Знання мов	чеська[3]
Рід	Озаркевичі
Батько	батько Іван Озаркевич
Мати	матір Теофілія Окуневська
У шлюбі з	Теофіль Кобринський (*1848—†1882)
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Наталія Озаркевич (8 червня 1855, село Белелуя, Снятинського повіту — 22 січня 1920, Болехів) — українська письменниця, засновниця організованого фемінізму в Україні. Створила першу феміністичну організацію («Товариство руських жінок», 1884), видала перший альманах на теми рівності («Перший вінок», 1887). Особливо обстоювала жіночу освіту та періодику.

Народилася 8 червня 1855 року в селі Белелуя, Королівство Галичини та Лодомерії, Австрійська імперія у родині греко-католицького священника з поважними національно-культурними традиціями.

Дід Кобринської — Іван Озаркевич (1795–1854) — відомий як перший популяризатор творів письменників України в Галичині, ініціатор українського театрального аматорства, автор і постановник п'єс Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ'яненка, Степана Писаревського та ін. Батько письменниці отець Іван Озаркевич (1826–1903) був депутатом Галицького сейму та Австрійського парламенту (Райхсрату), громадським діячем, писав вірші. Мати — Теофілія Окуневська (представниця давнього українського роду Окуневські). Двоюрідною сестрою Наталі була лікарка, феміністка та громадська діячка Софія Окуневська, яка після смерті матері жила в родині Озаркевичів.

Вплив на Кобринську мав друг Івана Франка публіцист і літературознавець Остап Терлецький.

У травні 1886 року брала участь у вінчанні Михайла та Марії Грушевських у містечку Скала (нині смт. Скала-Подільська).^[4] За життя письменниці вийшли збірки її оповідань «Дух часу» (1898), «Ядзя і Катруся» (1904), «Казки» (1904) та ін. Наприкінці XIX ст. Кобринська захоплюється імпресіонізмом, але скоро відходить від нього і повертається до реалізму.

Померла 22 січня 1920 року в Болехові від епідемічного висипного тифу^[5]. Похована на місцевому кладовищі. Будинок, де проживала Кобринська, не зберігся, однак на його місці встановлений пам'ятний знак. У 2005 році в Болехові запрацював музей Наталії Кобринської.^[6]

Наталія Кобринська стояла біля витоків українського фемінізму.

У 1883 році з'явилось оповідання «Шумінська» (пізніша назва — «Дух часу»), а через рік — повість «Задля кусника хліба». Тоді Наталія Кобринська зрозуміла, що мета її життя — реалізація феміністичних ідей через літературні твори. Іван Франко неодноразово наголошував Кобринській, що її публіцистичні твори не можуть так ефективно служити розвоєві жіночого духу, як твори художні.

1884 року в Станіславові Кобринська зініціювала заснування першої української жіночої організації — «Товариство руських жінок»^[7].

Наталія Кобринська та Олена Пчілка у червні 1887 року підготували й видали альманах «Перший вінок» — антологію жіночої творчості, що була зібрана, упорядкована й видана жінками. «Перший вінок» заклав основи розвитку жіночих часописів, які редагували і видавали членкині подібних гуртів. При створенні альманаху до праці були залучені найкращі творчі жіночі сили як Наддніпрянської України, так і Галичини: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська та інші. Видання «Першого вінка» було здійснено завдяки приватним пожертвам та фінансовій підтримці Олени Пчілки. Іван Франко називав альманах «Перший вінок» одним з «найкращих і найбагатших змістом наших видань того десятиліття»^[8].

На сторінках альманаху Кобринська опублікувала програмні для фемінізму статті: «Про рух жіночий в новійших часах», «Руське жіноцтво в Галичині в наших часах», «Замужня жінка середньої верстви», «Про первісну ціль Товариства руських жінок в Станіславові»^[9].

Наталія Кобринська вела активну громадську діяльність, організовувала збір підписів за право жінок навчатися в університетах та гімназіях. До Галицького сейму внеслися низка вимог і пропозицій щодо захисту прав селян.

У 1893—1896 роках Наталія Кобринська займається видавничою справою. Її видавництво «Жіноча справа» випускає у світ три книги альманаху «Наша доля». Це незвичайний для того часу факт, високо оцінений Лесею Українкою та Іваном Франком. Для налагодження ефективнішого книгодрукування Наталія Кобринська виїхала на проживання до Львова, шукаючи кращих умов і для популяризації феміністичних ідей.

31 січня 2020 року в місті Івано-Франківськ відкрили меморіальну дошку, присвячену Наталії Кобринській^[10].

У м. Болехів встановлено пам'ятник Наталії Кобринській.

У містах України є вулиця Наталії Кобринської.

Експертна робоча група в липні 2022 року рекомендувала Київській міській раді перейменувати Муромську вулицю в Деснянському районі Києва на вулицю Наталії Кобринської^[11], однак цей проєкт не було реалізовано.^[12]

На честь неї названо пластовий курінь ім. Наталі Кобриньскої (станиця Київ).

Наталія Кобринська. Прозова мініатюра "Відцвітає"

• Вибрані твори / Н. І. Кобринська. — К. : Держ. Вид-во худож. л-ри, 1958. — 417 с. 4 арк. Фотогр., портр.
• Вибрані твори / Н. І. Кобринська. — К. : Дніпро, 1980. — 446 с., 2 арк. фотогр.
• Вибрані оповідання / Н. І. Кобринська. — Львів : Книж.-журн. вид-во, 1954. — 214 с.
• Оповідання / Н. І. Кобринська. // Ред. І передм. Березинського. — Х. : Рух, 1929. — 427 с.
• Дух часу: Оповідання, повість / Н. І. Кобринська. — Львів : Каменяр, 1990. — 352 с.
• Кобринська Н. Оповідання / Наталя Кобринська ; ред. й передм. А. Березинського. — Харків : Рух, 1929. — 425, 7 с. [Архівовано 4 Березня 2021 у Wayback Machine.]
• Кобринська Н. Виборець / Наталя Кобринська. — Київ : Рух, 1926. — 44 с. [Архівовано 4 Жовтня 2019 у Wayback Machine.]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кобринська Наталія Іванівна

• Перший вінок
• Музей Наталії Кобринської
• Олена Пчілка

• Гундорова Т. І. Кобринська Наталія Іванівна [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — С. 422. — ISBN 978-966-02-6814-2.
• Гупало С. Піонерка українського фемінізму // День.
• Гупало С. Феміністка // Дзеркало тижня. — № 9. — 8 березня 2008.
• Кізченко В. І. Кобринська Наталія Іванівна [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 373. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Книш Ірена. Смолоскип у темряві. Наталія Кобринська й український жіночий рух [Архівовано 23 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] / передмова Олени Кисілевської. — Вінніпеґ : Новий Шлях, 1957. — 302 с.
• Мельник О. Старість і старіння у практиці письма Наталії Кобринської [Архівовано 24 Жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Україна Модерна. — 23.09.2016
• Денисюк І. Поборниця прогрессу /І. Денисюк; К.Кріль // Кобринська Н. І. Вибр. твори / Н. І Кобринська. — К., 1980. — С. 5—20.
• Жовтуля І. Від літератури до фемінізму / І.Жовтуля // Сучасність, 2002. — № 11. — С. 84-89.
• Качкан В. А. Верховинна естетика: Штрихи до портр. Наталії Кобринської // Качкан В. А. Українське народознавство в іменах: У 2 ч. / За ред. А. З. Москаленка / В. А. Качкан. — К., 1994. — С. 143—151.
• Погребенник Ф. Три фотопортрети Наталії Кобринської // Сл. І час. — 1995. — № 5/6. — С. 31-32.
• Кобринська Наталія Іванівна: (8.У1.1855-22.1.1920) // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. / Редкол..: І. О. Дзеверін (відп.ред.). — К., 1990. — Т. 2. — С. 505—506.
• Кобринська Наталія Іванівна (8.06.1855-22.01.1920) // Українська Журналістика в іменах //За ред. М. М. Романюка; Передм. В.Качкана. — Л., 1994. — Вип. 1. — С. 95—97.

• Алла Швець. Жінка з хистом Аріадни : Життєвий світ Наталії Кобринської в генераційному, світоглядному і творчому вимірах. — Львів, 2018. — 752 с.

• Віра Агеєва, Ірина Борисюк, Оксана Пашко, Олена Пелешенко, Ольга Полюхович, Оксана Щур. Бунтарки: нові жінки і модерна нація. — Київ, 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-7622-21-4.

• Кобринська Наталя [Архівовано 15 Вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 663. — 1000 екз.
• Наталя Кобринська: мама українського фемінізму | Шалені авторки | Ростислав Семків і Віра Агеєва
• НАТАЛІЯ КОБРИНСЬКА | Програма «Велич особистості» | 2015 (ВІДЕО)
• сайт Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Кобринська Наталія [Архівовано 16 Березня 2011 у Wayback Machine.]

---

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.