Національний центр виконавських мистецтв — Вікіпедія

Національний центр виконавських мистецтв
国家大剧院
Національний центр виконавських мистецтв, Пекін, червень 2007
Національний центр виконавських мистецтв, Пекін, червень 2007
Національний центр виконавських мистецтв, Пекін, червень 2007

39°54′11″ пн. ш. 116°23′00″ сх. д. / 39.90333000002777197° пн. ш. 116.3836100000277866684° сх. д. / 39.90333000002777197; 116.3836100000277866684Координати: 39°54′11″ пн. ш. 116°23′00″ сх. д. / 39.90333000002777197° пн. ш. 116.3836100000277866684° сх. д. / 39.90333000002777197; 116.3836100000277866684
Країна КНР КНР
Місто
Адреса
Архітектор Поль Андрьо
 Архітектурний стиль хай-тек
Місткість 6 500 місць
Тип театр[1], оперний театр, центр сценічних мистецтвd
Статус національний
Відкрито липень 2007
Оф. відкриття грудень 2007
Репертуар опера та великі театралізовані вистави
chncpa.org
Ідентифікатори і посилання
EUTA theatre ID 424
20004242
8384568

Мапа

CMNS: Національний центр виконавських мистецтв у Вікісховищі

Національний центр виконавських мистецтв або Великий національний оперний театр (кит. 国家大剧院) — великий, один з найбільших за площею у світі, національний оперний театр у столиці Китаю місті Пекіні.

Національний центр виконавських мистецтв розташований у безпосередній близькості від площі Тяньаньмень і Дому народних зборів у Пекіні.

Будівля Національного центру виконавських мистецтв являє собою еліпсоїдний купол зі скла й титану, що здіймається посеред штучного озера (ставу) Чжуннаньхай.

Площа театру становить 200 000 м², що робить його одним з найбільших у світі. Три головні зали театру здатні вмістити не менше 6 500 глядачів.

Архітектором цього грандіозного проекту виступив француз Поль Андрьо — будівництво тривало від грудня 2001 року до грудня 2007 року. Споруда, що є відвертим взірцем футуризму, позбавленого національного забарвлення, в історичному осередку китайської столиці викликала свого часу й традиційно лишається мішенню суперечок, критики і невдоволення низкою фахівців і громадськістю, адже не вписується в історичне міське середовище й пекінський ландшафт. Окремі нарікання були пов'язані із вартістю проекту, який від початку втілення в життя подорожчав у рази. За неоковирний вид будівля театру дістала народну назву «Яйце».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. archINFORM — 1994.

Посилання

[ред. | ред. код]