Норма витрат — Вікіпедія

Норма витрат — це гранично допустима величина витрат на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва із врахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини вищого ґатунку. За своїм змістом норма витрати є орієнтовною (середньою) величиною. Її не можна ототожнювати з фактичними витратами ресурсів. Це орієнтир, який допомагає дізнатися, наскільки раціонально та ефективно витрачаються ресурси суб’єкта господарювання.

При цьому до норми витрат матеріалів не включають:

  • відходи та втрати, викликані відступами від установлених технологічних процесів та організації виробництва/постачання (наприклад, втрати матеріалу у процесі транспортування та зберігання);
  • відходи та втрати, викликані відступами від передбаченого асортименту, порушенням вимог стандартів і технічних умов;
  • витрату сировини і матеріалів, пов’язаних із браком, випробуванням зразків, ремонтом будівель та обладнання, виготовленням оснащення, інструменту, засобів механізації та автоматизації, наладкою обладнання, упакуванням готової продукції.

Історія

[ред. | ред. код]

10 лютого 1998 року наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" було затверджено норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.
Норми витрати палива, затверджені Міністерством транспорту, розробляються в лабораторних умовах експлуатації машин. В реальній роботі ці норми можуть значно відрізнятися від фактичних витрат, особливо це стосується технологічного транспорту та машин, що експлуатуються на пересіченій місцевості .

Методи розробки норм

[ред. | ред. код]

У практиці нормування витрат матеріалів використовують три основні методи встановлення норм:

1) розрахунково-аналітичний;

2) дослідно-виробничий;

3) звітно-статистичний.

Розрахунково-аналітичний метод базується на подетальному розрахунку витрат матеріалів. За основу, при цьому, беруть корисну витрату матеріалу. Її встановлюють за номінальними розмірами деталі з урахуванням середньої величини допуску на розмір.

Дослідно-виробничий метод застосовують, коли неможливо провести прямі технічні розрахунки норм з необхідною точністю. За ним норми встановлюють на підставі дослідних вимірів корисної витрати, технологічних відходів та втрат матеріалів у лабораторних або безпосередньо у виробничих умовах.

За допомогою звітно-статистичного методу норми вводять на черговий плановий проміжок часу за звітно-статистичними даними про фактичну питому витрату матеріалів за минулий період.

Класифікація норм витрат

[ред. | ред. код]

Норми витрат матеріальних ресурсів класифікують за такими ознаками: періодом дії, масштабами застосування, ступенем деталізації об'єкта нормування, ступенем деталізації номенклатури матеріалів, призначенням.

За періодом дії розрізняють норми:

  • перспективні, що враховують прогресивні напрями у використанні сировини, матеріалів протягом кількох років;
  • річні, що визначають середньорічні витрати матеріальних ресурсів;
  • поточні, які пов'язані з конкретним технологічним процесом в обмеженому календарному періоді.

За масштабом застосування розрізняють норми індивідуальні, що застосовуються для виготовленні окремого виду продукції, і групові - для окремих видів продукції.

За ступенем деталізації об'єкта нормування розрізняють такі норми витрат матеріальних ресурсів: на одиницю готової продукції, на вузол, на деталь.

За ступенем деталізації номенклатури матеріалів розрізняють норми специфіковані (на вид ресурсів за конкретними їх параметрами) і зведені (на вид ресурсів зі звуженою номенклатурою).

За призначенням застосовують норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів — сировини, основних матеріалів, палива, енергії тощо.

Приклад норми витрат для автомобілів

[ред. | ред. код]

Для автомобілів існують такі види норм витрат палива:

  • базова лінійна норма на пробіг автомобіля — на 100 км;
  • норма на виконання транспортної роботи (враховує додаткові витрати палива при русі автомобіля з вантажем) — на 100 тонно-кілометрів;
  • норма на одну тонну спорядженої маси Hg;
  • норма на перевезення з вантажем (враховує збільшення витрат палива, пов'язане з маневруванням та виконанням операцій завантаження і розвантаження) — на одну їздку;
  • норма на пробіг при виконанні спеціальної роботи — на 100 км;
  • норма на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях, — на годину або на виконану операцію;
  • базова норма на роботу автономного (незалежного) обігрівача — на одну годину його роботи.

Джерела

[ред. | ред. код]

https://web.archive.org/web/20111113084857/http://balance.ua/sai/sprav_info/normu_raschoda_topliva_r.htm
https://web.archive.org/web/20120210155718/http://www.ckpt.com.ua/index.php/uk/normi-rashoda.html
https://web.archive.org/web/20111113084857/http://balance.ua/sai/sprav_info/normu_raschoda_topliva_r.htm