Валари — Вікіпедія

Ва́лари, в інших перекладах ва́лар (англ. Valar, з квенья — «сили», «стихії»), однина ва́ла, ва́лар (Vala) — раса у легендаріумі Джона Роналда Руела Толкіна — частина айнурів, що зійшли із Чертогів Лихоліття до Еа, щоб управляти нею та стати її стихіями, при цьому більшість айнурів залишилися в Чертогах Лихоліття. Відповідають християнським архангелам та міфічним богам.

«Валар» буквально значить «Сили» або «Стихії», а більш точно «Власті». Якщо вони ввійшли у вже створений світ, то не можуть залишити його, поки він існує. Валар бачили світ, як тільки він створювався, його аннали, але не знають його майбутнього у пізніх епохах, коли починають діяти Діти Ілуватара (люди та ельфи), і в ці епохи в долю Арди не втручаються.

Валари не можуть самі створювати розумні народи. Спроба Ауле Коваля, наприклад, створити власний народ гномів була невдалою, тільки після втручання Еру Ілуватара гноми змогли жити самостійно.

Існує сім Володарів Валар і сім Володарок Валіер. Менш значимі духи входять в свиту того чи іншого Володаря і представляють той чи інший аспект його стихії або ж стихію, залежну від нього, і називаються маярами. Попри те, що всі вони створені Ілуватаром (теоретично, що вони практино всі між собою родичі), серед Валар існують шлюби. Про дітонародження серед Валар згадується лише у ранніх текстах (зокрема у «Книзі Втрачених сказань»), у більш пізніх версіях автор відмовляється від цієї ідеї, тому «шлюб» і «родство» сприймаються лише у духовному сенсі, крім відносин Меліан (однієї з майар), котра була дружиною ельфа Тінгола і народила дочку Лютіен. Валар і майар мали змогу приймати тілесну видиму подобу за бажанням, стаючи (в залежності від свого характеру) «жінкою» або «чоловіком». Частіше за все приймали антропоморфну подобу.

Вісім головних валарів називаються «аратарами» (Aratar) — «піднесені, підвищені» на квенья. До них відносять Манве, Варду, Улмо, Яванну, Ауле, Мандоса, Нієнну й Ороме. Мандос і Лорієн є братами й знані як «феантурі» (Fëanturi) — «Господарі Душ (Духів)».

Манве (Manwë) — Верховний король Арди та валар. Найближчий до Еру Іловатара. У перекладі із квенья «благословенний». Брат Мелькора і чоловік Варди. Стихія Манве — повітря, вітер та хмари, також управляє птахами. Заступник поетів, його жезл витесаний із сапфіру. Гігантські орли (на чолі з Торондором) перебувають у нього на службі.

Владика води, Морський Король. Чертоги Улмо називаються Улмонан, але він не живе там довго. Він мандрує по землі і під землею. Рідше приймає антропоморфний вигляд, ніж інші Айнур. Із Манве він був в тісній дружбі ще до створення Валінора. За могутності Улмо поступається тільки Манве і Мелькор (Моргот).

Коваль, владика земної тверді та усього, з чого створена земля. Дружиною Ауле є Йаванна. Під час створення Арди, Ауле переважно займався формуванням континентів і гір. Як найвправніший з Валар він також створив ланцюга, в який був закутий Мелькор і кораблі Сонця і Місяця. Ауле навіть створив свою власну расу — гномів, що успадкували від нього любов до металу і каменю. Він навіть придумав для них мову, проте його творіння не мали своєї волі і були не більше ніж ляльками в руках ляльковода. Дізнавшись про все, Еру Ілуватар закликав Ауле відповісти за діло рук своїх і назвав гномів насмішкою над його творіннями. Ауле, розкаявшись, заніс молот над своїми «дітьми» (Сім Праотців гномів), але Ілуватарові сподобалася ця покірність, і він зупинив Ауле, показавши, що гноми знайшли свою волю і стали частиною Арди. Ауле запропонував новонароджених гномів Ілуватару, і той погодився взяти їх як прийомних дітей, назвавши їх плодом не своєї думки, але своєї поблажливості. Проте, за волею Еру гноми повинні були спати до того часу, поки в Арді не прокинутися ельфи — Старші Діти Ілуватара.

Його ім'я в перекладі з квенья «Той, що сурмить у ріг». Чоловік Вани. Ороме був останнім з Валар, хто в Передначальну Епоху покинув Середзем'я, щоб оселитися в Амані. Але і після цього він об'їжджав Середзем'я на своєму гігантському скакуні Нахарі, полюючи поплічників Мелькора. Під час однієї з таких поїздок на березі озера Куівіенен, він виявив ельфів, яких повів потім в Аман. Звук його рога Валароми, як свідчить «Валаквента», подібний до світанку або блискавки. На квенья Ороме зветься також Алдарон («Владика дерев»), на синдарині — Таурон («Владика лісів») за свою любов до лісів і дерев. На синдарині Ороме звучить як Арау, на вестроні — Бема.

Суддя мертвих, відомий також як Мандос, за назвою місця його проживання (Чертоги Мандоса) в Валінорі. Мандос, що розташований на Заході Валінору, є місцем, куди вирушають душі (феар) убитих ельфів, померлих чи вбитих людей і гномів. Брат Ірмо.

Владика видінь і мрій, відомий також як Лоріена, за назвою місця його проживання (Сади Лоріена) в Валінорі, а це найпрекрасніші місця в Арді, де знаходиться безліч духів. Брат Мандоса.

Найсильніший, але в той же час не наймогутніший з Валар. Чоловік Несс. Звичайний настрій Тулкаса — веселощі. Його прізвисько — Астальдо Доблесний. Він прийшов в Арду останнім — допомогти Валар в першій битві з Мелькор. Йому подобається боротьба та інші змагання в силі, він не їздить верхи, бо і так може обігнати будь-яку живу істоту, яка користується ногами. На честь Тулкаса в 2008 році був названий вид ящірок^[1]

Варда Елентарі (Varda Elentári), Елберет, Гілтоніель — та, що творить зірки, дружина Манве. Їх покої розташовані на Ойолоссі, вершині Танікветіль, найвищих з гір землі. З усіх Великих, ельфи найбільше люблять і шанують Варду. (Елентарі означає «королева зірок» мовою квенья, «Елберет» — від «ель» і «бере» — «володарка зірок» мовою синдарин).

Яванна Кементарі (Yavanna Kementári), «Та, що Дарує Плоди» — дружина Ауле. (Кементарі — «володарка землі» на квенья). Вона протегує всьому, що виростає з землі. За значенням серед Королев Валар, Яванна йде слідом за Вардою.

Нієнна (Nienna), «Володарка печалі» — сестра Ірмо Лоріена і Намо Мандоса.

Есте (Estë), «Милосердна» — що рятує від ран і печалей, дружина Ірмо.

Вайре (Vairë), «Ткаля» — та, що увіковічує в своїх гобеленах долі Арди, все, що коли-небудь відбувалося, дружина Намо.

Вана (Vána), «Вічно юна» — дружина Ороме.

Несса (Nessa), «Жвава» — дружина Тулкаса і сестра Ороме. Була видатною танцівницею і вважалася покровителькою танцю у Дітей Ілуватара. Професор англійської літератури в Портлендському державному університеті Марджері Бернс вважала її варіацією способу мисливця-діви і проводила паралелі між образом Несса і велетки Скаді зі скандинавської міфології, теж вийшла заміж за бога^[2]. У «Книзі втрачених переказів» Толкіна батьками Несс і її брата Ороме названі Ауле і Йаванни Палуріен. У доповненнях до «Анналів Валінора» Неса названа дочкою Йаванни (спочатку в «Квенте» Несса названа дочкою Вани, але пізніше це було викреслено Толкіном); як виявилося згодом, Ороме був сином Йаванни, а не Ауле. У «Сільмарилліоні» Ороме і Несса теж названі братом і сестрою, хоча батьки їх вже не вказуються.^[3]

Наймогутнішим з Айнур (і, відповідно, Валар) був Мелькор, брат Манве, більш відомий під ім'ям Моргота, даного йому Феанором. Мелькору Еру Ілуватаром були дані великі сили і знання. Ними він не поступався нікому з інших Валар. Однак він протиставив волі Ілуватара свою, за що і не зважає інших Валар.