Ніколя II Франциск — Вікіпедія

Ніколя II
фр. Nicolas François de Lorraine
Король Неаполя
1634 — 1670
Попередник: Карл IV
Наступник: Карл IV
Король Сицилії
1634 — 1670
Попередник: Карл IV
Наступник: Карл IV
Прапор
Прапор
Король Єрусалиму
1634 — 1670
Попередник: Карл IV
Наступник: Карл IV
Король Угорщини
1634 — 1670
Попередник: Карл IV
Наступник: Карл IV
Прапор
Прапор
Герцог Лотарингії
1634 — 1670
Попередник: Карл IV
Наступник: Карл IV
 
Народження: 6 грудня 1609(1609-12-06)[1][2]
Нансі, Лотаринзьке герцогство
Смерть: 25 січня 1670(1670-01-25) (60 років)
Нансі, Лотаринзьке герцогство
Країна: Франція
Релігія: Християнство (Католицтво)
Рід: Лотаринзький дім
Батько: Франциск II (герцог Лотарингії)
Мати: Крістіна Сальмська[3]
Шлюб: Клаудія Франсуаза Лотаринзька[4]
Діти: Карл V[3], Anne Marie Thérèse of Lorrained[3], Ferdinand Philipp von Lothringend[5] і Anne Eleanor de Lorrained[5]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ніколя II Франциск (фр. Nicolas-François de Lorraine, нім. Nikolaus II. Franz; 6 грудня 1609 — 25 січня 1670) — герцог Лотарингії і Бара з 19 січня до 1 квітня 1634 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з Другого Водемонського або Третього Лотаринзького дому. Третій син Франциска, графа Водемона, та Христини фон Зальм. Народився 1608 року в Нансі. Як молодший син в родині призначався для церковної кар'єри, отримавши відповідну освіту.

1616 року стає коадютором єпископства Туль. 1624 році після смерті очолив Тульську єпархію, хоча і не приймав духовного сану. Був абатом «in commendam» кількох багатих монастирів.

У 1626 році призначений папою римським Урбаном VIII кардиналом. Коли в лютому 1634 року його брат Карл IV зрікся престолу, Ніколя Франциск став герцогом Лотарингії. Він відмовився від кардинальського і єпископського сану і одружився зі своєю стриєчною сестрою Клод Франсуазою.

У березні того ж року Лотарингію окупували французькі війська, а 1 квітня після цього Ніколя II зрікся герцогського престолу на користь свого старшого брата Карла — колишнього герцога, а сам з родиною втік до іспанського володіння Франш-Конте. Потім перебрався до Флоренції, звідти до Мюнхена. Зрештою осів у Відні. Тут при пологах у 1648 році помирає його дружина. Слідом за цим приймає духовний сан.

У 1654 році після арешту його брата Карла IV очолив лотаринзькі війська в імперській армії. У 1658 році він замирився з Францією і разом з сином Фердинандом Філіппом брав участь на їхньому боці в битві, очолюючи лотаринзьке військо. Відповідно до Піренейського миру його брата Карла було звільнено з ув'язнення в Іспанії, а за Вінсенським договором 1661 року повернуто Лотарингію і Бар. Помер 1670 року в Нансі.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Клод Франсуаза, донька Генріха II, герцога Лотарингії і Бара

Діти:

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Henry Bogdan, La Lorraine des ducs, sept siècles d'histoire, Perrin, 2005 (ISBN 2-262-02113-9)