Ойконім — Вікіпедія

Ойко́нім (грец. οἶκος (дім) + грец. ὄνομα (ім'я)) — вид топоніма, власна назва — назва будь-якого населеного пункту, від міста до окремого будинку^[1], яку використовують для іменування населених пунктів — міст, селищ, сіл тощо. Ойконіми міського типу називають «астіонімами» (грец. ἄστυ — міський) або «полісонімами» (грец. πόλις — місто); сільського типу — «комонімами».

Ойконіми природно-географічного походження утворені від назв підвищень, низьких, відкритих, заболочених місць, географічних назв природних і штучних водних басейнів, рослинного світу^[2].

Ойконіми (від грец. οἶκος — «дім» і ὄνομα — «ім'я») — це назви населених пунктів, таких як міста, села, селища та інші адміністративні одиниці. Ці назви несуть у собі інформацію про культурні, історичні та географічні особливості регіону. Полтавська область України має багату історію, яка відображена в її ойконімії.^[3]

Кременчук — адміністративний центр Кременчуцького району Полтавської області. Назва міста має кілька версій походження. За однією з них, вона походить від слова "кремінь", через наявність кремнієвих покладів у цій місцевості. Інша версія пов'язує назву з татарським словом "керман", що означає "фортеця". Кременчук є важливим промисловим, економічним та культурним центром регіону.

Велика Кохнівка — мікрорайон Кременчука. Назва "Кохнівка" може походити від прізвища Кохан, що, ймовірно, належало одному з перших поселенців або власників цієї території. Велика Кохнівка є житловим районом з розвиненою інфраструктурою та соціальними об'єктами.

Мала Кохнівка — ще один мікрорайон Кременчука, що межує з Великою Кохнівкою. Назва походить від того ж кореня, що й Велика Кохнівка, але вказує на менші розміри або пізніше заселення цієї території. Мала Кохнівка також є важливим житловим районом міста.

Крюків — історична частина Кременчука, розташована на правому березі Дніпра. Назва "Крюків" походить від слова "крюк" або "гак", можливо, через вигнуту форму берегової лінії річки у цьому місці. Крюків має значну історичну цінність, зокрема як колишнє окреме місто, яке згодом було приєднано до Кременчука.

Раківка — мікрорайон Кременчука, розташований на захід від центру міста. Назва "Раківка" походить від слова "рак", що вказує на наявність раків у місцевих водоймах. Раківка є промисловим районом з численними підприємствами та житловими зонами.

Лашки — ще один мікрорайон Кременчука. Назва "Лашки" має слов'янське походження і може означати "луг" або "пасовище". Лашки є переважно житловим районом з розвиненою інфраструктурою.

Миргород — одне з найдавніших поселень на Лівобережжі України, засноване в XII-XIII століттях як сторожовий пост на околиці Київської Русі. Назва "Миргород" пов'язана з мирними переговорами між різними народами, які проводилися на цій території. Місто тісно зв’язане зі становленням українського козацтва, оскільки було полковим містом.^[4]

Левада — мікрорайон Полтави. Назва походить від слова "левада", що означає луг або пасовище. Мікрорайон Левада оточений луками і розташований у мальовничій місцевості. Це слово функціонує як топонім, передаючи географічні особливості місцевості.Гадяч

Гадяч — місто в Полтавській області, перша згадка про яке датується польським переписом XVII століття. Народні повір’я кажуть, що місто отримало назву від слова "гад", що означає "змія". Однак більшість дослідників схиляються до думки, що назва заснована на давньослов'янському слові "годяче", яке означає "відповідний", "зручне місце для життя і оборони".

Лубни — місто на Полтавщині, засноване в 988 році великим князем київським Володимиром Святославичем як одне з укріплень Посульської оборонної лінії. Первісна назва міста, "Лубно" або "Лубьно", походить від назви лісового матеріалу.

Ойконіми Полтавщини відображають історичний розвиток населених пунктів та їхніх околиць. Наприклад, назва Крюків свідчить про давнє походження і окремий розвиток цієї частини Кременчука. Ойконіми Велика і Мала Кохнівка, Лашки та Раківка розповідають про розширення міста і його розвиток у різні історичні періоди.

Сьогодні ойконіми Полтавщини активно використовуються в адміністративному управлінні, на географічних картах, у поштовій службі та в повсякденному житті місцевих жителів. Вони відіграють важливу роль у формуванні місцевої ідентичності та збереженні історичної пам'яті.

• Ад'єктонім
• Апелятив
• Катойконім

• Вибрані статті та матеріали. Т. 1. Студії з історії української мови та ойконімії / ред.: Д. Бучко, Д. Гринчишин, А. Даниленко, У. Єдлінська; Пер.: У. Єдлінська; Наукове товариство імені Шевченка. — Львів, 2011. — 467 c. — (Укр. наук. б-ка НТШ).
• Гідронімно-ойконімний паралелізм в українській ономастиці (на матеріалі ономастикону Західної України) / М. М. Юрків. — Т.: Навчальна книга — Богдан, 1999. — 132 c.
• Інверсійний словник ойконімів України / Д. Бучко. — Люблін, 2001. — 325 c.
• Історична топоніміка: навч. посіб. / Г. В. Бондаренко, В. В. Кихтюк; Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. — Луцьк, 2012. — 162 с. — (Посіб. та підруч. СНУ ім. Лесі Українки).
• Назви поселень Івано-Франківщини (Бойківщина, Гуцульщина та Опілля): іст.-етимол. слов. / М. М. Габорак; Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. — Івано-Франківськ: ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2007. — 200 c.
• Ойконімія Волині: Етимол. слов.-довід. / В. П. Шульгач; ред.: І. М. Желєзняк; НАН України. Інститут української мови. — К.: Кий, 2001. — 189 c.
• Ойконімія Івано-Франківської області: іст.-етимол. слов. / В. О. Яцій; НАН України. Інститут української мови. — Київ: Наукова думка, 2015. — 387 c. — (Проєкт «Наук. кн.» (Молоді вчені)).
• Стратиграфія архаїчної ойконімії України: монографія / З. О. Купчинська; НАН України. Інститут української мови, Львівський національний університет імені Івана Франка, Наукове товариство імені Шевченка (Львів). — Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 2016. — 1275 c.
• Топонімічний словник України: Словник-довідник / Янко М. Т. — К.: Знання, 1998. — 432 с.
• Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (відапелятивні утворення): Моногр. / М. Худаш; НАН України. Інститут народознавства. — Л., 2006. — 452 c.