Олімпійський чемпіон — Вікіпедія

Олімпійський чемпіон — довічне звання, що присвоюється переможцеві олімпійського турніру в окремому виді змагань.

Олімпійського чемпіона нагороджують медаллю і лавровим вінком.

Найбільше разів звання олімпійського чемпіона здобував американський плавець Майкл Фелпс — 23 рази, радянська гімнастка Лариса Латиніна, фінський стаєр Пааво Нурмі, американський спринтер Карл Льюїс, американські плавці Марк Спітц та Кейті Ледекі — 9 разів.

Спортсмен	Країна	Спорт	Ігри	1-ше	2-ге	3-тє	Загалом
Майкл Фелпс		Спортивне плавання	2004—2016	23	3	2	28
Лариса Латиніна		Спортивна гімнастика	1956—1964	9	5	4	18
Кейті Ледекі		Легка атлетика	2012—2024	9	4	1	14
Пааво Нурмі		Легка атлетика	1920—1928	9	3	0	12
Марк Спітц		Спортивне плавання	1968—1972	9	1	1	11
Карл Льюїс		Легка атлетика	1984—1996	9	1	0	10

Українці ставали олімпійськими чемпіонами, репрезентуючи Чехословаччину (Володимир Сироватка), Радянський Союз і незалежну Україну.

Найтитулованішою олімпійською чемпіонкою є херсонська гімнастка Лариса Латиніна (репрезентувала СРСР). Вона завойовувала звання олімпійського чемпіона 9 разів і завоювала загалом 18 олімпійських медалей.

За часи незалежності України першою українською олімпійською чемпіонкою стала Оксана Баюл. На літніх іграх перше звання олімпійського чемпіона виграв у 1996 році борець класичного стилю В'ячеслав Олійник.

Найбільше разів золоті медалі олімпіад в складі збірної України вигравала Яна Клочкова. Вона ставала олімпійською чемпіонкою 4 рази.

• Список олімпійських чемпіонів України

• Олімпійські чемпіони// Національний олімпійський комітет України, Процитовано 2 липня 2022 року

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олімпійський чемпіон