Кирчів Павло Олексійович — Вікіпедія

Кирчів Павло Олексійович
ПсевдоМаланич, Перчик Віц-Вичоса, Глум, Колиоко, К-в, П., Мал… ч та ін.
Народився16 березня 1862(1862-03-16)
Корчин
Помер12 червня 1916(1916-06-12) (54 роки)
Курники
Країна Австро-Угорщина
Діяльністьписьменник
Знання мовукраїнська

Павло Олексійович Кирчів (псевдоніми та криптоніми — Маланич, Перчик Віц-Вичоса, Глум, Колиоко, К-в, П., Мал… ч та ін.; *16 березня 1862(18620316), село Корчин, нині Сколівського району Львівської області — †12 червня 1916, село Курники, поблизу міста Яворова, нині Львівської області) — український письменник, педагог, громадський і культурний діяч. Брат Богдана Олексійовича Кирчева.

Біографія

[ред. | ред. код]

1885 року закінчив Львівську учительську семінарію. За національні погляди переслідувався австрійською владою.

Друкувався в українській періодиці 80-х років XIX — початку XX століття. 1888 року редагував газету «Буковина».

Автор ліричних віршів. Збірку сатиричних оповідань «Будяки» (1890) було заборонено цензурою. Писав також літературно-критичні статті, перекладав з польської, норвезької, німецької та інших мов.

Рукописний архів Кирчева зберігається в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України та у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника НАН України у Львові.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]