Павло Перс — Вікіпедія

Павло Перс
Народився6 століття
Reishahrd, Бушир[d], Бушир, Іран
Помер6 століття
Діяльністьфілософ, письменник
КонфесіяНесторіанство

Павло Перс — східносирійський теолог і філософ VI століття, який працював при дворі царя Сасанідів Хосрова I. Він написав кілька трактатів і коментарів про Арістотеля, які мали певний вплив на середньовічну ісламську філософію. Деякі вчені ототожнюють його з Павлом з Нісібісу (пом. 571 р. н. е.)[1] і з Павлом з Басри. За словами Джексона, він був «християнином, який, можливо, вивчав грецьку філософію в школах Нісібіса та Гундешапура».[2] Його пам’ятають своїми творами на сирійській мові як королівського покровителя.[3] До них належать його нотатки на сирійській мові про логіку Аристотеля, в яких він проголошує перевагу науки над вірою.[4]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Павло Перський відомий з Хроніки Зерта ІХ століття та з Chronicon Ecclesiasticum якобітського історика ХІІІ століття Бар-Гебрея. Ці джерела вказують на те, що він народився в Дешахрі в Персії. Бар-Гебрей згадує, що жив за часів несторіанського патріарха Єзекіїля (567-580). За словами Бар-Гебрея, Павло був священнослужителем Церкви Сходу і добре розбирався в церковних і філософських питаннях.

Павло написав два відомі твори. Він створив вступ до філософії Арістотеля, який був виголошений перед перським царем Хосроєм I, а пізніше перекладений на сирійську мову Северусом Себохтом. Пізніше цей твір також був перекладений арабською мовою.[5] Інша робота, що дійшла до нас, — «Про інтерпретацію», яка ніколи не була опублікована.

Хроніка Зерта, і Бар-Гебрей свідчать, що він прагнув стати митрополитом Фарса і, не отримавши обрання, навернувся до зороастризму.[6] Однак це не задокументовано іншим чином і може бути просто продуктом суперництва між Якобітською Сирійською Православною Церквою та Несторіанською Церквою Сходу. Запис у Хроніці Сіерта звучить так:

(Chosroes) was very learned in philosophy, which he had studied, it is said, under Mar Bar Samma, bishop of Qardu, and under Paul the Persian Philosopher, who, being unable to obtain the metropolitan see of Persia, renounced the Christian religion.[7]

(Хосрой) був дуже вченим у філософії, яку він вивчав, як кажуть, під керівництвом Мар Бар Самми, єпископа Карду, і Павла, перського філософа, який, не змігши отримати митрополичий престол Персії, відмовився від християнської релігії.

Працює

[ред. | ред. код]
  • Пролегомени до філософії та логіки [8]
  • Трактат про логіку Аристотеля Філософа, адресований королю Хоосровоусровау (сирійською мовою; Британський музей ms. 988 [Add. 144660], ff. 55v-67rv; Wright 1872, 1872, p. 1161); [9] переклад на латинську мову від JPN Land [10]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ C. H. M. Versteegh, Greek elements in Arabic linguistic thinking, BRILL, 1977, ISBN 90-04-04855-3
  2. ↑ A. V. Williams Jackson, Zoroastrian Studies, Kessinger Publishing, 2003, ISBN 0-7661-6655-4
  3. ↑ Tjitze J. Boer, transl. Edward R. Jones, The History of Philosophy in Islam, 1904 (republished 1933 as ISBN 1-60506-697-4)
  4. ↑ Abd al-Raḥmān Badawī, Quelques figures et thèmes de la philosophie islamique, Maisonneuve & Larose, 1979, ISBN 2-7068-0779-2
  5. ↑ D. Gutas, Paul the Persian on the classification of the parts of Aristotle's philosophy: a milestone between Alexandria and Baghdad, Der Islam 60 (1983), 231-67, esp. 250-254 on the Arabic translation, attributing it to Abu Bishr Matta.
  6. ↑ Article on Priscianus of Lydia
  7. ↑ Addai Scher, ed., Histoire Nestorienne (Chronique de Seért), Patrologia Orientalis, 7 (1910), 147.
  8. ↑ History of civilizations of Central Asia, Motilal Banarsidass Publ., ISBN 81-208-1540-8
  9. ↑ Byard Bennett, "Paul the Persian", 'Encyclopaedia Iranica, accessed 2009-07-10. Contains a detailed bibliography of works on Paulus Persa.
  10. ↑ J. P. N. Land, Anecdota Syriaca, vol. 4, v. 4, IV, Leiden, 1875

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Павло_Перс