Пелорус — Вікіпедія

Пелорус — висока колонка (нактоуз) у вигляді металевої труби, на яку в кардановому підвісі встановлюється репітер суднового гірокомпаса. Сам репітер складається з герметичного котелка, механізму, що приводить в дію картушку, картушки, скляної кришки і лампочки для освітлення.

Сконструйований у середині XIX столітті британськими офіцерами, цей пристрій отримав назву на честь Пелора (лат. Pelorus, грец. Πέλωρος) — легендарного керманича Ганнібала, що був звинувачений в обмані і вбитий біля мису, теж названого його ім'ям (мис Пелоро або мис Фаро^[it]). Також словом pelorus у деяких мовах називають візуальний пеленгатор — компас з візиром для визначення пеленгів^[1].

Пелорус дозволяє зробити незалежним від змін свого положення встановлений на ньому репітер. Крім того, в пелорусі можлива передустановка різних налаштувань, що дозволяють автоматично враховувати навігаційні помилки.

Пелорус або його аналог є обов'язковим елементом навігаційного обладнання судна. Встановлюється на відкритій палубі морських і річкових суден. Зазвичай розміщується на крилах містка і біля постів управління стерном.

• Самойлов К. И. Пелорус // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
• Пелорус // Толковый Военно-морской Словарь. — 2010. (рос.)

• Требования к оснащению судов навигационными системами и оборудованием