Подружня зрада — Вікіпедія

Покарання перелюбників (Гарнє, 1876)

Пере́люб — порушення подружньої вірності[1], перебування у позашлюбному любовному зв'язку[1], статевий акт з чужою дружиною або чоловіком. У багатьох релігіях і культурах вважається гріхом, який жорстоко карається, аж до смертної кари. Визначення перелюбу різниться у різних правових системах, але спільним для всіх є факт сексуальної близькості поза шлюбом у тій чи іншій формі. У багатьох юрисдикціях країн, що розвиваються, адюльтер, як і позашлюбний секс, досі переслідується законом. У таких країнах жінок карають набагато суворіше, ніж чоловіків, аж до забивання камінням. У деяких країнах світу випадками адюльтеру і перелюбства називають і ті, коли жінку зґвалтовано. Так, наприклад, відбувається в Нігерії та Пакистані. Також — перелю́бство, подру́жня зра́да, адюльтер.

Історія

[ред. | ред. код]

Стародавній світ

[ред. | ред. код]

В значній кількості країн одружена жінка розглядалася як власність чоловіка. Відповідно, перелюб був частково замахом на право власності чоловіка, право на розмноження.

Смертна кара дружинам за зраду передбачалася Законами Ману в Стародавній Індії, а також законами Стародавнього Єгипту, Афін. За законами Римської республіки чоловік, що застав дружину на місці перелюбу, міг її вбити.

Інші країни

[ред. | ред. код]

За Кодексу Наполеона, що набув чинності 21 березня 1804, чоловік міг вимагати від дружини розлучення за адюльтер, а чоловіча зрада могла бути достатньою підставою для розлучення, якщо тільки він приводив коханку додому.

Згідно з дослідженням Робіна Бейкера з використанням генетичних методів, 11% дітей лондонців, народжених у шлюбі, не від законних батьків. За даними двох досліджень, 26% або 40% одружених мешканок Москви хоча б раз мали адюльтер. Серед чоловіків цей відсоток істотно вищий[2].

Італія

[ред. | ред. код]

Правові санкції в релігіях

[ред. | ред. код]

Історично адюльтер суворо переслідувався законом. На подружжя могли накладатися зобов'язання не мати сексуальних партнерів(-ок) поза шлюбом. Дуже часто подружня зрада була вагомою підставою для початку процесу розлучення. У деяких місцях за адюльтер засуджували до смертної кари.

В Біблії

[ред. | ред. код]

У Біблії термін перелюб відрізняється від ширшого поняття «розпусти», що не передбачає подружнього статусу особи (осіб).

Старий Завіт (Тора) забороняє перелюб (Вих., 20:14; Втор., 5:18), передбачаючи за нього смертну кару (Лев., 20:10) для «чужоложників та перелюбниць». У Новому Заповіті перелюб так само засуджено (1Кор., 6:9; Гал., 5:19).

Ісус та блудниця

Ісус Христос перебував на шлюбних церемоніях (Ін., 2:1-11), дав заповіді подружнього життя й такі, що засуджують перелюб. Наприклад: «Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на [чужу] жінку з пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм» (Мт., 5:28). Також Христос засудив розлучення та повторний шлюб як перелюб: «Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб». (Лук., 16:18; Марк. , 10:11-12).

Новозавітнє Святе Письмо дозволяє чоловіку та жінці вступати в шлюб (1Кор., 9:5), бути разом (1Кор., 7:5), володіти тілом одне одного (1Кор., 7:4), народжувати дітей (1Тим., 5:14), тобто, вести сексуальне шлюбне життя. Втім, не спонукає (1Кор., 7:6,35). Отже, таке сексуальне життя чоловіка і жінки, що перебувають у шлюбі, не вважається перелюбом або розпустою згідно з Біблією.

У ще одному свідоцтві про життя Ісуса написано, що Він пробачив жінку, звинувачену в перелюбі (Ін., 8:1-11).

Також у Новозавітньому Святому Письмі говориться, що Ісус Христос скасував закон Мойсея, Тору (Євр., 7.12, Дії, 3.22-23), давши замість нього закон Христа[4] (Гал., 6.2), котрий скасував смертну кару та заборонив вбивства взагалі[5] ( Мт., 5.38-39, 5.43-44, 26.52, Рим., 13.8-10, 3.8), а отже і покарання на смерть за перелюб, що містилося у старозаповітньому Письмі.

Натомість, вважається, що для перелюбника приготована не людська, а Божа кара - смерть друга, вічна мука у вогняному озері (Одкр., 21:8).

В ісламі

[ред. | ред. код]

В ісламі будь-який позашлюбний добровільний сексуальний зв'язок є перелюбством. Якщо людина, що вчинила перелюб, перебуває в шлюбі, її піддають 100 ударам батогом (хоча в деяких мусульманських державах і регіонах мають місце порушення цього правила, ба більше, смертній карі можуть піддати й неодружену жінку, причому не тільки за перелюб, хоча це повністю суперечить Корану і сунні Пророка).

Безпосередньо статевий акт (за висловом юристів потрібно бачити, що «ключ знаходиться в замку») повинні підтвердити 4 (мінімум) людини, що мають бездоганну репутацію та заслужений авторитет (грубо кажучи, свідчення тих, кого часто звинувачують у брехні, ненадійних людей не приймаються). Якщо будуть розбіжності в показаннях свідків, вони всі будуть тілесно покарані. Будь-який вагомий сумнів скасовує покарання[6]. Також заборонено самосуд (існує думка, що чоловік може вбити дружину і коханця[7], але це повністю суперечить Сунні Мухаммада[8]). Якщо чоловік скаже, що побачив дружину з коханцем, але не наведе доказів, то він сам заслуговує 80 ударів батогом[9]. Але подружжя може поклястися в тому, було перелюбство чи ні[10]. Якщо чоловік звинуватить жінку, яка не є його дружиною, у перелюбі і не надасть чотирьох свідків, то отримає 80 ударів. Людина може сама зізнатися, що вчинила перелюбство, тоді вона також зазнає смертної кари (забивання камінням). Подібного роду випадки були в практиці.

У Корані немає ніяких згадок про те, що слід піддавати страті тих, хто вчинили перелюб.[11] Згідно з Сунною, на людині, яку зґвалтували, немає гріха (і, відповідно, вона карається).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Перелюб // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980., Перелюбствувати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. http://news.gde.ru/sex/Prichiny-i-sposoby-zhenskih-izmen/?date=2008-12-28[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Iotti, Roberta. Malatesta, Laura detta Parisina // Dizionario biografico degli italiani, vol. 68, 2007.
  4. Стаття "Пророк Ісус, закон і субота" розкриває місію Ісуса Христа, подібну до місії Мойсея, як Законодавця (див. за посиланням https://bibleinstruct.blogspot.com/2016/05/blog-post_94.html)
  5. У статті "Вбивство, любов, патріотизм згідно з Святим Письмом" розкривається, чим є і чим не є вбивство згідно Біблії (див. за посиланям https://bibleinstruct.blogspot.com/2016/05/blog-post_22.html)
  6. Хадис: «Покарання скасовуються (анулюються) сумнівами»
  7. Наприклад, ці помилкові висновки наведені в книзі Г. М. Керимова «Шаріат. Закон мусульманської життя»
  8. «Сахих» Бухарі, хадис № 4745
  9. «Тих, які звинуватять цнотливих жінок і не приведуть чотирьох свідків, висік вісімдесят разів і ніколи не приймайте їх свідоцтва, бо вони є безбожників», Коран, 24:4, переклад Е. Кулієв
  10. «А свідченням кожного з тих, які звинувачують своїх дружин у перелюбство, не маючи свідків, крім самих себе, повинні бути чотири свідоцтва Аллахом про те, що він говорить правду, і п'яте про те, що прокляття Аллаха ляже на нього, якщо він бреше. Покарання буде відверну від неї, якщо вона принесе чотири свідоцтва Аллахом про те, що він бреше, і п'ятий про те, що гнів Аллаха впаде на неї, якщо він говорить правду.» Коран, 24:6-9
  11. Перелюбниця і чужоложникове — кожного з них висік сто разів. Нехай не опановує вами жалість до них ради релігії Аллаха, якщо ви вірите в Аллаха і в Останній день. А свідками їх покарання хай буде група віруючих. Коран, 24:2, переклад Е. Кулієв

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]