Половецьке (Обухівський район) — Вікіпедія

село Половецьке
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Обухівський район
Рада Вільховецька сільська рада
Код КАТОТТГ UA32120010150056638
Основні дані
Засноване до 1769
Населення 124 особи
Площа 0,7 км²
Густота населення 177,14 осіб/км²
Поштовий індекс 09700
Телефонний код +380 4561
Географічні дані
Географічні координати 49°31′44″ пн. ш. 31°00′37″ сх. д. / 49.52889° пн. ш. 31.01028° сх. д. / 49.52889; 31.01028Координати: 49°31′44″ пн. ш. 31°00′37″ сх. д. / 49.52889° пн. ш. 31.01028° сх. д. / 49.52889; 31.01028
Середня висота
над рівнем моря
127 м
Місцева влада
Адреса ради 09723, Київська обл., Обухівський р-н, с.Вільхівець
Карта
Половецьке. Карта розташування: Україна
Половецьке
Половецьке
Половецьке. Карта розташування: Київська область
Половецьке
Половецьке
Мапа
Мапа

CMNS: Половецьке у Вікісховищі

Полове́цьке — село в Україні, у Обухівському районі Київської області. Населення становить 124 осіб.

Назва

[ред. | ред. код]

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Соколовський Микита (1769—1810) — український письменник і культурно-освітній діяч.
  • Половець Юрій Євтухович (1897 р.н.) — уродженець села. Проживав в с. Михайлівка. Селянин одноосібник. репресований радянською владою у 1930 р. Засуджений Особливою Нарадою при Колегії ДПУ УСРР 17 березня 1930 року на 3 роки ув'язнення. Реабілітований  у 1989р[2].
  • Микула Олександр Якович, 1898 року народження, с. Макалевичі Малинського району Житомирської області, українець, освіта початкова. Проживав у с. Половецьке Богуславського району, завідувач районної лікарні. Розглядання справи припинено 21 березня 1938 року у зв'язку зі смертю підсудного. Помер в ув'язненні 16 березня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1990 році[3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Пріцак О. Половці // Український історик. 1973, № 1-2. С. 117—118.
  2. Реабілітовані історією. Київська область. Книга друга. Київ: Основа. 2002. с. 143.
  3. Реабілітовані Історією. Кивська область. Книга друга (українська) . Київ: Основи. 2002. с. 139.

Посилання

[ред. | ред. код]