Протопіп — Вікіпедія

Протопі́п[1] — застаріла назва, що вийшла з ужитку ще на початку XIX століття, протоієрея чи (протопресвітера), як настоятеля.

Протопопи в повітах та губерніях завжди обіймали посаду голів Духовних правлінь, благочинних тощо. Вони мали особливу довіру єпархіального керівництва, їм давались особливі доручення з виконання загальних урядових розпоряджень у тій частині, де йшлося про справи церкви, і розпоряджень єпархіального керівництва.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Протопіп // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — С. 324.

Посилання

[ред. | ред. код]