Південне узбережжя Криму — Вікіпедія

Південне узбережжя Криму
Коротка назва	ЮБК і ПБК
Країна	Україна
Південне узбережжя Криму у Вікісховищі

Яли Бою, Півде́нне узбере́жжя Кри́му або Півде́нний бе́рег Кри́му (ПБК; крим. Yalı Boyu), — частина чорноморського узбережжя Кримського півострова, від мису Айя на заході до масиву Кара-Даг на сході. Довжина близько 180 км, ширина 1-12 км, площа — 1255 км² (18 % території гірського Криму та близько 4,6 % площі півострова). Міжгірна улоговина біля Алушти — найширше місце південного узбережжя Криму. Скелі подекуди підходять до моря, а місцями відступають, утворюючи амфітеатри. Є найпівденнішим берегом України.

Пологогорбиста поверхня, складена глинистими сланцями й вапняками, обмежена із півночі уступом Яйли, що круто обривається до моря на ділянці від мису Айя до Алушти. Загалом це прибережно-схилові височини (до висоти 400 м), окремі вулканічні низькогір'я та міжгірні улоговини.

У районі Гурзуфа розташований лаколіт Аю-Даг (Ведмідь-гора), біля Коктебеля — древній вулканічний масив Кара-Даг.

Південне узбережжя Криму — найтепліша ділянка кримського узбережжя та всієї України. Клімат середземноморський субтропічний (так звані «північні субтропіки»). Циклони взимку й підвищений атмосферний тиск улітку^[1]. У Ялті буває близько 210 ясних сонячних днів на рік. Близько 150 діб на рік середня добова температура вище +15 °C. Весна розпочинається рано. Літо сухе, майже бездощове, довге і спекотне, освіжають лишень морські бризи. Опади, які приносять середземноморські циклони, випадають восени і взимку. Зима дуже тепла, тому сніг відразу тане. Середня температура липня й серпня близько +24 °C; середня температура січня близько +4 °C. Опадів випадає до 600 мм на рік.

На погоду дуже впливають Кримські гори і Чорне море. Гори влітку захищають узбережжя від сухого перегрітого повітря степу, а взимку від холодних північних вітрів. Улітку море прохолодніше, ніж суходіл, воно зменшує літню спеку. За літо вода в морі добре прогрівається і взимку воно поступово віддає тепло, зігріваючи повітря над узбережжям. Температура поверхневих шарів морської води біля узбережжя в січні-лютому +4…+6°С, у липні-серпні — до +26 °C, однак при апвелінгах можливі різкі зниження температури до +13…+16°С.

На Південному березі Криму сформувалися коричневі ґрунти.

Це зона середземноморських вічнозелених твердолистих лісів та чагарників. Рослинність представлена ксерофітними дубово-ялівцевими лісами з ялівцю деревовидного, дуба пухнастого, скипидарного дерева. У підліску вічнозелені і листопадні чагарники, а також ксерофітні чагарникові зарості (шибляк). Серед них суничне дерево, грабинник, рускус, плющ деревовидний. Вище до висоти 900 м лежить пояс кримської сосни і дуба, а ще вище (до 1 300 м) у лісах переважає бук кримський. На схилі Яйли — ліси з бука, дубу, кримської сосни. Південне узбережжя Криму вкрите насадженими кипарисами, пальмами, магноліями, могутніми ліванськими кедрами і лаврами, і також іншою субтропічною вічнозеленою садово-парковою рослинністю і плодовими деревами (абрикоси, персики, мигдаль, хурма, інжир).

У східній частині панує рослинність із переважанням посухостійких злаків та колючих листопадних чагарників (глоду, шипшини, держидерева).

Різноманітний тваринний світ Південного узбережжя Криму. Багато комах: метелики (рідкісний вид бражник мертва голова), жуки (турун кримський і вусач альпійський занесені до Червоної книги України), коники, бабки, джмелі. Комахи є кормом для багатого світу земноводних, плазунів (безнога ящірка — жовтопузик, змії), птахів, кажанів.

Кожної весни прилітають птахи: корольки, мухоловки, солов'ї, дрозди. На березі ж селяться чайки, баклани і качки, які живляться рибою. Хижі птахи, орли, яструби, соколи-сапсани, вони прилітають з гір та полюють на дрібних гризунів, зайців, білок.

Для збереження й охорони природи створено заповідники. Унікальні природні комплекси вулканічного масиву юрського періоду та морського узбережжя оберігаються в Карадазькому заповіднику, єдиному мінералогічному заповіднику України. Частину заповідника становить акваторія Чорного моря^[1]. У заповіднику «Мис Мартьян» охороняють реліктовий середземноморський ліс з ялівцю, дуба пухнастого, сосни кримської, фісташки^[1]. Нікітський ботанічний сад, як один з найстаріших у світі (заснований у 1811 року), зберігає унікальну колекцію субтропічних рослин (пальми, метасеквоя, туя, кедр, бамбук)^[1].

Південний берег Криму став відомим як курортна зона із середини XIX століття. Завдяки популярності серед аристократії Російської імперії наприкінці XIX — початку XX століть тут велося інтенсивне будівництво літніх палаців і вілл, з яких найвідоміші Лівадійський, Масандрівський, Воронцовський, Юсуповський палаци й Дюльбер, маєтки князів Раєвських та Гагариних (Карасан), оточені дивовижними парками.

У Криму зосереджена найбільша кількість санаторно-курортних закладів — 623, з них 63 — санаторії, які належать Росії, Білорусі, Узбекистану. За офіційними даними на півострові у туристичній сфері задіяно близько 700 тисяч суб'єктів підприємництва — це понад 10 тисяч чоловік.

Разом з тим туристична і санаторно-лікувальна галузі потерпають від низки проблем, а саме: недостатньої кількості коштів у місцевих бюджетах, які виділяються на розвиток інфраструктури курортів, невідповідності замірів води і ґрунту санітарно-епідеміологічним стандартам, зношеності берегозміцнювальних споруд і системи каналізаційно-очисних споруд. Суттєвою перепоною для розвитку рекреації стала анексія Криму Російською Федерацією в 2014 році, внаслідок чого транспортна система півострова була дезінтегрована, велика кількість суб'єктів підприємницької діяльності припинила роботу, а потік відпочиваючих зменшився у кілька разів.

На даний момент Південний берег Криму займає території Севастополя (част.), Ялтинської, Алуштинської й Судацької та частково Феодосійської міськрад АР Крим. Після повернення державного суверенітету України над територією, вона буде входити до Бахчисарайського (част.), Ялтинського та Феодосійського (част.) районів АР Крим. ^[4], ^[5].

• Природні ресурси Криму
• Акція Очистимо Крим від сміття

• Багрова Л. А., Боков В. А., Багров Н. В. География Крыма. — К., 2001.(рос.)
• Байцар Андрій. Географія Криму.: навч.-метод. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017.  — с. 301.
• Денисик Г. І. Лісополе України. — Вінниця, 2001.
• Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование / А. М. Маринич, В. М. Пащенко, П. Г. Шищенко. — К., 1986.(рос.)
• Як оздобити чорноморську перлину // «Урядовий кур'єр», № 130, 17 липня 2003.
• Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

• Мапа Південного берегу^{[недоступне посилання з липня 2019]}.
• Топонімічний словник Криму.
• Розташування на мапі