Фейкові новини — Вікіпедія

Карикатура 1894 року

Фейкові новини, Фейк-ньюз(-с) (від англ. fake news — підроблені / імітаційні новини) — підробка чи імітація новин (маніпулятивне спотворення фактів; дезінформація), яку створено з ігноруванням редакційних норм, правил, процесів, прийнятих у ЗМІ для забезпечення відповідності та перевіреності, та яка не витримує жодних, навіть поверхневих, перевірок на відповідність та реальність, але, попри це, має потужний вплив на свідомість великої кількості людей.[1][2][3]

Тлумачення

[ред. | ред. код]
«Як зазначається у словнику Меріам-Вебстер (Merriam-Webster), поняття fake news в англомовному інформаційному просторі з'явилося наприкінці ХІХ ст., з поширенням використання прикметника fake/fake news — «підроблений/підроблені новини» замість false/false news — «неправдивий/неправдиві новини». Між цими словами існує різниця, яка дозволяє встановити між ними певні родо-видові відношення: false означає передусім «неправдивий» (not true), «некоректний» (incorrect), водночас fake є не просто «неправдивий» (not true), але «імітуючий» (imitation), «підробний» (counterfeit), тобто характеризує явища та предмети, що копіюють, імітують ті, які реально існують. Саме такий зміст поняття визначає одну з основних рис фейкових новин — імітаційність.»[4]

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Феномен впливу фейк-ньюз на масову свідомість досяг свого апогею з глобальним поширенням соціальних мереж, власне сам ставши проблемою глобальною.

Ми знаємо, що за правдивими новинами, фейк-ньюз розповсюджуються соціальними мережами наче вірус. Проте розуміння кількості людей, що зіткнулися або поділилися фейк-ньюз, це не розуміння того, скільки людей їх читало або перебувало під їхнім впливом. Аналіз середньо- та довготермінового впливу фейкових новин на електоральні вподобання (наприклад, чи голосувати та як голосувати), по суті, не описано. Вплив може бути невеликим — факти свідчать, що спроби політичних кампаній переконати людей мають обмежені наслідки. Проте за посередництва численних фейк-ньюз у соціальних мережах можуть проявитися наслідки такого впливу у вигляді прихованої підтримки, що походитиме від належності до певних спільнот. Окрім власне електоральних впливів, те, що ми знаємо про наслідки впливу медіа, загалом свідчить про багато інших потенційних шляхів, від збільшення цинізму та апатії до заохочення до екстремізму. У цьому відношенні вплив фейк-ньюз оцінюється недостатньо.[1][5]
За дослідженнями EU vs Disinformation campaign за 2018 рік у РФ з однієї тисячі випадків дезінформації 461 безпосередньо стосувався України. Цю дезінформацію було спрямовано як на внутрішнього споживача, так й зовні (враховуючи й власне Україну).[6][7]
За опитуванням КМІС в Україні кожен третій респондент визнав, що не може відрізнити фейк-ньюз від правдивої інформації.[8] Інше опитування цієї ж компанії констатувало поступовий реванш проросійських настроїв у політиці регулювання інформаційної сфери в Україні протягом другого-третього кварталів 2018 року.[9]

Наразі фейк-ньюз стали причиною ще однієї проблеми — під гаслом боротьби з фейковими новинами впроваджується державна монополізація чи невиправдано жорсткий контроль за ЗМІ, переважно у країнах з нерозвиненими громадянським суспільством й політичною культурою, та, як правило, з авторитарною владою.

У звіті Freedom House «Свобода в мережі 2018» (Freedom on the Net 2018) після моніторингу 65 країн світу виявлено, що у 32 країнах на державному рівні утримуються боти для маніпулювання суспільними настроями.
«Пропаганда та дезінформація отруює цифрову сферу, а авторитарні режими та популісти використовують боротьбу проти фейкових новин для того, щоби ув'язнювати журналістів та критиків. Для цього часто використовують закони, які покликано протидіяти поширенню фальшивої інформації.»
«Ефективна боротьба з дезінформацією та екстремізмом в мережі потребує розумних рішень, починаючи від освіти в галузі цифрової освіченості до партнерства між громадянським суспільством та технологічними компаніями. Проте багато держав, запроваджуючи нові закони про ЗМІ, більше стурбовані утвердженням політичного домінування в онлайн-сфері, ніж захистом населення від фейкових новин. Уряди Ірану, Росії, Єгипту, Венесуели, Білорусі, Китаю та Камбоджі вжили всіх заходів для того, аби заглушити незалежні голоси, по суті стверджуючи, що тільки держава може об'єктивно визначати що є правдою, а що вигадками.»[10][11]

Можна констатувати автоматизацію поширення фейкових новин відповідними російськими структурами, що переводить обсяги та інтенсивність поширення на новий, активніший рівень.[12][13]

І це не поодинокий випадок.

«У компанії OpenAI розробили алгоритм, який буде здатний генерувати фейкові сюжети з переконливим текстом на основі декількох слів. Через потенційну небезпеку розробники не публікували повну версію.
Спочатку алгоритм мали навчити перекладати та робити переконливий передрук текстів. Утім у процесі розробки, зрозуміли, що алгоритм можна використовувати для публікації фейкових новин. Розробники сказали, що у системи є декілька проблем: вона часто видає плагіат і пише поверхнево, але іноді „потрапляє в точку“.
…
Директор з політики компанії Джек Кларк вважає, що протягом двох років може з'явитися система, яка буде видавати переконливі фейкові новини постійно. Для їхнього спростування потрібен буде детальний факт-чекінг.»[14]

Загальні характеристики

[ред. | ред. код]

Особливості

[ред. | ред. код]

Фейк-ньюс та їхнє поширення у соціальних мережах мають характеристики та ознаки, які певною мірою можна визначити як феноменальні, а саме:

  • швидкість розповсюдження фейк-ньюс усереднено вшестеро вища, ніж поширення реальних новин;
  • імовірність репосту фейк-ньюс на 70 % вища від репосту реальної новини;
  • умовна «глибина» поширення[15]  — певні фейк-ньюс поширювалися у десятеро швидше за реальні новини й досягали довжини ланцюжка у 19 перепостів (у реальних новин це значення майже ніколи не перевищує 10 репостів).[16]

Базові ознаки

[ред. | ред. код]
  • Примітивізм — «Масовий продукт завжди створюється в досить спрощеній формі, без цього він не може отримати хорошого поширення»,[17] тобто фейкові новини завжди створюються для аудиторії, яка, за різних причин, не перевірятиме якості одержаної інформації.
  • Надемоційне подання інформації — акцент на емоційне (особливо негативне) сприйняття, яке унеможливлює критичний аналіз.
  • Ніколи не мають продовження — фейкові повідомлення ніколи не мають продовження, розраховані виключно на оперативну маніпуляцію суспільною думкою виключно зáраз, у короткотерміновій перспективі.
Журналістика
Шаблон Шаблони · Категорія Категорія · Портал

Соціальні та психологічні підґрунтя

[ред. | ред. код]
«З точки зору нейрофілософії потужний ефект „фейк-ньюз“ та дезінформації можна визначити в контексті функцій старих структур мозку[18] та визначального впливу емоційності. Припущення, що емоції та „підтверджувальне упередження“ відіграють центральну роль у розповсюдженні „фальшивих новин“, виступає як інтуїтивна гіпотеза, оскільки відомо, що ми природно тяжітимемо до інформації, яка заспокоює або задовольняє наші усталені переконання.»[19]

Докладніше.

  • Підтверджувальне упередження (англ. confirmation bias). Схильність людини до сприйняття інформації, що підтверджує її власні переконання та ігнорування тієї інформації, що цим переконанням суперечить. Це — шлях до самоізоляції у певному колі однодумців (для соціальних мереж — віртуальних).[20] Такі групи є дуже зручними для поширення тематичних фейк-ньюз, які стають частиною системи взаємної (дез)інформації. Інше визначення для таких груп — «зона власного комфорту».[21]
Особливо дієвим цей фактор є за цілеспрямованого накалу та нагнітання суперечок за схемою «ми — вони» (які, власне, фейк-ньюз, за потреби, й повсякчасно підтримують), що можна бачити на прикладі подій в Україні 2004 року.[22][23]
  • Фактор сенсаційності та скандальності. Новина чи повідомлення, яке має ознаки сенсації чи позиціонується як сенсаційна, має умовно пріоритетний попит у споживачів та користується підвищеною увагою останніх. «Чим скандальніша новина, тим менше її перевірятимуть, аби ніхто не спростував.»[24]
  • Схильність до ілюзорної істини (англ. illusory truth) — багаторазове повторення певної інформації сприяє формуванню думки щодо її істинності та правдивості, навіть коли людина напевно знала реальний стан речей, особливо за відсутності часу/можливості чи банальних знань критично та детально розглянути питання (т.з. ефект ілюзорної істини).[25]

У спеціальному аналізі феномену фейк-ньюс під час президентських виборів у США 2016, який було опубліковано у 2018 році, автори констатували наступне:

«… наші докази вказують на те, що люди сприймають фейкові новини, тому що вони не думають; не тому, що вони думають вмотивовано або з-за захисних аспектів мислення.»[26]

Тобто, не зважаючи на будь-які психологічні підґрунтя (як-то упередження, емоційність тощо), головним та визначальним фактором сприяння поширенню та впливу фейк-ньюс залишається банальне небажання думати (англ. fail to think) чи то аналізувати інформацію, яка до них надходить, переважною кількістю людей.

Факт-чекінгові сайти

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Фейкові новини

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The science of fake news. Science. March 2018.
  2. ↑ оригінальний варіант визначення авторів «The science of fake news» англ. : We define «fake news» to be fabricated information that mimics news media content in form but not in organizational process or intent. Fake news outlets, in turn, lack the news media's editorial norms and processes for ensuring the accuracy and credibility of information. Fake news overlaps with other information disorders, such as misinformation (false or misleading information) and disinformation (false information that is purposely spread to deceive people).
  3. ↑ для уникнення різночитань, абстрактних інтерпретацій та на противагу іншим типам маніпуляцій та дезінформації запропоновано використовувати визначення «фейк-ньюз» виключно «… для випадків навмисного подання (як правило) неправдивих або оманливих тверджень як новин, коли вони вводять в оману за задумом. Фраза „за задумом“ тут стосується системних особливостей вибудовування джерел та каналів, за допомогою яких фальшиві новини поширюються і, таким чином, маніпулюють когнітивними процесами аудиторії.» (англ. «… it should be reserved for cases of deliberate presentation of (typically) false or misleading claims as news, where these are misleading by design. The phrase ‘by design’ here refers to systemic features of the design of the sources and channels by which fake news propagates and, thereby, manipulates the audience's cognitive processes.») A. Gelfert. Fake News: A Definition. Informal Logic 38 (1), 2018.
  4. ↑ ФЕЙКИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВПЛИВУ НА ВИБОРИ. Аналітична доповідь. НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. ЦЕНТР БЕЗПЕКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ АНАЛІТИКИ НАУКМА. Київ. 2020
  5. ↑ англ. We do know that, as with legitimate news, fake news stories have gone viral on social media. However, knowing how many individuals encountered or shared a piece of fake news is not the same as knowing how many people read or were affected by it. Evaluating medium-to-long–run impact on political behavior of exposure to fake news (for example, whether and how to vote) is essentially nonexistent in the literature. The impact might be small—evidence suggests that efforts by political campaigns to persuade individuals may have limited effects (9). However, mediation of much fake news via social media might accentuate its effect because of the implicit endorsement that comes with sharing. Beyond electoral impacts, what we know about the effects of media more generally suggests many potential pathways of influence, from increasing cynicism and apathy to encouraging extremism. There exists little evaluation of the impacts of fake news in these regards.
  6. ↑ (англ.) Ukraine Under Information Fire
  7. ↑ Україна вже 5 років є головним об'єктом інформаційної війни РФ, — звіт EU vs Disinformation.
  8. ↑ КОЖЕН ТРЕТІЙ УКРАЇНЕЦЬ ЗІЗНАЄТЬСЯ, ЩО НЕ МОЖЕ ВИЯВИТИ ФЕЙК В МАС-МЕДІА, - ДОСЛІДЖЕННЯ (ВІДЕО). Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.
  9. ↑ СТАВЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ ДО ПОЛІТИКИ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ
  10. ↑ 32 країни оплачують ботів, щоб маніпулювати користувачами в інтернеті — Freedom House. Media Sapiens.
  11. ↑ (англ.) Freedom House. Freedom on the Net 2018 [Архівовано 2019-03-08 у Wayback Machine.]
  12. ↑ BBC, Росія автоматизує поширення дезінформації — огляд ЗМІ
  13. ↑ втім, певний аналіз поширення у мережі фейкової інформації, перед усім кремлівської, принаймні наразі залишає за реальними людьми (не ботами) першість головних розповсюджувачів. Докладніше: (англ.) Soroush Vosoughi, Deb Roy, Sinan Aral. The spread of true and false news online. Science 359 (6380). 2018.
  14. ↑ OpenAI Ілона Маска створив алгоритм, який пише фейкові новини.
  15. ↑ у випадку з соціальними мережами — кількість ланцюжкових репостів
  16. ↑ (англ.) Soroush Vosoughi, Deb Roy, and Sinan Aral. 2018. The spread of true and false news online. Science 359, 6380 (2018)
  17. ↑ Фейків багато, теорій фейків іще більше. StopFake.
  18. ↑ У цьому випадку мова йде про paleocortex та archiocortex в лімбічній системі — структурах мозку, що відіграють провідну роль у формуванні емоцій
  19. ↑ англ. «From a neurophilosophical perspective, the powerful effect of fake news and disinformation can be framed in the context of older brain structures and the salience of emotionality. The premise that emotions and confirmation bias play central roles in the propagation of fake news comes as an intuitive hypothesis as it is known we will naturally gravitate towards information that is reassuring or that satisfies social and entrenched beliefs.» Nayef Al-Rodhan. A Neurophilosophy of Fake News, Disinformation and Digital Citizenship
  20. ↑ (англ.) Psychologists say that coping strategies developed in childhood are the reason why people become vulnerable to fake news as adults.
  21. ↑ оглядово: Фейків багато, теорій фейків ще більше. StopFake.
  22. ↑ Політична реклама в Україні: президентські вибори-2004 — три сорти українців, розкол та «нашизм»
  23. ↑ за словами Т. Чорновола ідея поділу українців на три сорти належить П. Манафорту: Манафорт запропонував штабу Порошенка ділити українців на три сорти у 2014-му - Тарас Чорновіл. Голос Америки.
  24. ↑ (рос.) Журналисты против фейков: рецепты ВВС и украинских СМИ
  25. ↑ (англ.) Lisa K. Fazio, Nadia M. Brashier, B. Keith Payne, Elizabeth J. Marsh. Knowledge does not protect against illusory truth. Journal of Experimental Psychology: General. American Psychological Association 2015.
  26. ↑ (англ.)«… our evidence indicates that people fall for fake news because they fail to think; not because they think in a motivated or identity-protective way.» Pennycook, G. & Rand, D. G. (2018). Lazy, not biased: Susceptibility to partisan fake news is better explained by lack of reasoning than by motivated reasoning. Cognition.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фейкові_новини&oldid=43174565