Пізня дитина — Вікіпедія

Пізня дитина
Жанрдрама
РежисерКостянтин Єршов
СценаристАнатолій Алексін
У головних
ролях
Василь Меркур'єв
Антоніна Максимова
Ірина Губанова
Леонід Куравльов
Дмитро Шкреба
ОператорВасиль Курач
КомпозиторКарен Хачатурян
ХудожникДавид Боровський
КінокомпаніяКіностудія ім. О. Довженка
Тривалість64 хв
КраїнаСРСР СРСР
Рік1970
IMDbID 1726721

«Пізня дитина» — радянський художній телефільм 1970 року, знятий на Кіностудії ім. О. Довженка.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Розповідь ведеться від імені хлопчика Льоні — пізньої дитини. Щаслива сім'я, де другу дитину чекали 16 років. «Ранні діти з'являються швидко, самі собою, як офіційні свідоцтва в щоденнику, якщо ти пішов у школу». Сестра Льоні, архітектор Людмила, зібралася зі своїм нареченим Іваном у відрядження на півроку, а з батьком (Василь Меркур'єв), цим життєрадісним веселуном, балагуром стався інфаркт. Іван поїхав один і сталося те, що й повинно було статися з молодими людьми в розлуці. Повернувся він майже одруженим. Льоні довелося з маленького, всіма улюбленого хлопчака стати дорослим, щоб згладити рішення дорослих проблем.

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Пізня дитина на сайті IMDb (англ.)