Пірчине — Вікіпедія

село Пірчине
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Бердянський район
Тер. громада Чернігівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA23020150280067798
Основні дані
Населення 118 (2001)[1]
Площа 0,68 км²
Густота населення 173,53 осіб/км²
Поштовий індекс 71206
Телефонний код +380 6140
Географічні дані
Географічні координати 47°12′40″ пн. ш. 36°17′7″ сх. д. / 47.21111° пн. ш. 36.28528° сх. д. / 47.21111; 36.28528
Середня висота
над рівнем моря
175 м
Водойми р. Сисикулак
Місцева влада
Адреса ради 71200, Запорізька обл., Чернігівський р-н, смт Чернігівка, вул. Українська, 57
Карта
Пірчине. Карта розташування: Україна
Пірчине
Пірчине
Пірчине. Карта розташування: Запорізька область
Пірчине
Пірчине
Мапа
Мапа

Пі́рчинесело в Україні, у Чернігівській селищній громаді Бердянського району Запорізької області. Населення становить 88 осіб (1 січня 2015)[2]. До 2016 орган місцевого самоврядування — Чернігівська селищна рада.

Село тимчасово окуповане російськими військами 24 лютого 2022 року.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Пірчине знаходиться на берегах річки Сисикулак, вище за течією примикає селище Верхній Токмак Перший, нижче за течією на відстані 2 км розташований смт Чернігівка. Поруч проходить залізниця, станція Верхній Токмак I за 1,5 км.

Історія

[ред. | ред. код]

Заселення села пов'язане зі Столипінською аграрною реформою, коли в 1908 році чернігівці Пірко І. та ще два господарі заснували хутір, який назвали за прізвищем першого переселенця. У 1905 році біля села побудували водокачку, яка подавала воду на станцію В. Токмак[3].

У 1921, з приходом радянської влади, переселенцям із Чернігівки було нарізано 25 наділів. У 1921–1922 роках населення голодувало й від голоду померло кілька осіб. У період колективізації розкуркулили одного заможного господаря, в якого був млин. У 1930 році в селі утворили колгосп ім. Чкалова. У голодомор 1932–1933 років загинуло 5 осіб. У період сталінських репресій було репресовано трьох жителів села. У 1927 році збудовано початкову школу[3].

Напередодні війни в 1940 році в селі було приблизно 40 будинків і 120 жителів. На фронті воювало 20 жителів села, 7 з них загинуло. Галич С. П. повернувся з війни офіцером-орденоносцем. Після звільнення село стало шпиталем; місцеві жителі доглядали поранених; біля села розташовувався зенітний батальйон. Голод 1946–1947 років і тиф, який його супроводжував забрали життя кількох осіб[3].

Після війни село відбудували, найбільше в ньому було розташовано 58 будинків. Жителі працювали на ст. В. Токмак і в Чернігівському колгоспі. У 1960 році було закрито місцеву школу[3].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», увійшло до складу Чернігівської селищної громади.[4]

17 липня 2020 року після ліквідації Чернігівського району село увійшло до Бердянського району[5].

Населення

[ред. | ред. код]
Населення за рідною мовою (2001)
українська мова російська молдовська
89.83% 9.32% 0.85%

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Населення населених пунктів Запорізької області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 13 травня 2016.
  2. Чернігівська територіальна громада - Запорізька область - Децентралізація влади. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
  3. а б в г Єременко М. Край шляху Муравського…: Нариси з історії Чернігівського району. — Запоріжжя : Лана-друк, 2006. — 436 с. — ISBN 966-8132-60-2.
  4. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 жовтня 2022.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання

[ред. | ред. код]