Рабство в Мавританії — Вікіпедія

Навіть ставши вільними, багато з касти харатін залишаються фінансово залежними від колишніх господарів

Рабство в Мавританії було скасовано в 1981 році (Мавританія була останньою країною світу, де воно було досі дозволено)[1], проте фактично продовжує існувати, незважаючи на заперечення з боку влади і спробу держави (знов) заборонити рабство у 2007 році[2]. Нащадки поневолених багато поколінь тому чорних африканців складають касту харатін (харатин[en]), якими володіють араби[3]. Рабство є спадковим: діти рабів належать господарям своїх батьків[4][5], і навіть «звільнені» де-юре раби продовжують фактично рабське існування, не маючи можливості розпоряджатися заробленими грошима. Вперше спроба зробити рабство нелегальним була зроблена в 1905 році[6].

Кількість рабів у країні оцінюється в 600 000 чоловік, що складає 20 % населення (рабами є і діти, і жінки, і чоловіки)[7][8], що становить найвищий відсоток у світі[9]. Мавританський уряд при цьому заперечує існування рабів[3], і, хоча володіння рабами незаконне[10], примус до праці не є забороненим. Типові заняття рабів — робота в полі, догляд за худобою і прислуговування в будинку. Продажем води в країні зазвичай займаються саме раби[11].

З рабством бореться кілька організацій, включаючи «Аль-хор» (араб. (араб. الحر), «ІнІтак» (араб. (араб. إنعتاق), «SOS-есклав» (фр. (фр. SOS Esclaves) і невелика політична партія «Аксьон пур ле шанжман» (фр. (фр. Action pour le Changement)[12], а уряд США, за повідомленнями президента аболіціоністської організації Free the Slaves Кевина Бейлза[en], навпаки, прагне замовчувати цю проблему[13]. Уряд створив в 1999 році Комісаріат з прав людини, однак не відомо про жоден випадок яких-небудь дій з боку цього органу. Повідомляється про пособництво рабству з боку поліції, а також про ув'язнення активістів недержавних організацій, які займаються питаннями примусової праці і рабовласництва. Уряд заборонив використовувати слово «раб» у ЗМІ[14]. За всю історію держави відповідальність поніс лише один рабовласник[15]. Самі раби, за повідомленням лідера «SOS-ексклав», Абдела Нассера Оулда Етмана, який володів рабами в минулому, вважають свою долю вирішеною ще до народження і скептично ставляться до ідеї визволення[16].

У листопаді 2009 року в Мавританію прибула особлива місія ООН, яка провела оцінку ситуації з рабством в країні[17], згодом ці дані були передані Раді з прав людини у серпні 2010 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Freedom Fighter. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 липня 2017.
  2. ↑ Mauritanian MPs pass slavery law. BBC News. 9 серпня 2007. Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 23 травня 2010.
  3. ↑ а б Bales, 2005, с. 116.
  4. ↑ Kevin Bales. Disposable People: New Slavery in the Global Economy. ISBN 9780520931701.
  5. ↑ Anti-Slavery International: Forced labour in Mauritania. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 27 вересня 2007.
  6. ↑ Corrigan, Terence (6 вересня 2007). Mauritania: Country Made Slavery Illegal Last Month. The East African Standard. Архів оригіналу за 21 листопада 2010. Процитовано 21 січня 2008.
  7. ↑ Millions 'forced into slavery' [Архівовано 10 липня 2011 у Wayback Machine.] BBC News, 27 May 2002
  8. ↑ The Abolition season [Архівовано 3 червня 2011 у Wayback Machine.] on BBC World Service
  9. ↑ Akhil Patel, Review [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] of Disposable People: New Slavery in the Global Economy by Kevin Bales, Human Rights Quarterly, Vol. 22, No. 3, August 2000
  10. ↑ «Freedom from Slavery in Mauritania», BBC
  11. ↑ Bales, 2005, с. 94.
  12. ↑ Rodriguez, 2011, с. 86.
  13. ↑ Bales, 2005, с. 97.
  14. ↑ Slavery Lives on in Mauritania. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
  15. ↑ Slavery's last stronghold. Архів оригіналу за 18 грудня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
  16. ↑ Интервью с Олудом Ессой. Архів оригіналу за 11 серпня 2006. Процитовано 11 серпня 2006.
  17. ↑ ANI and Journal Tahalil reported on 2 November 2009

Література

[ред. | ред. код]
  • Bales K. Understanding Global Slavery: A Reader. — University of California Press, 2005. — ISBN 9780520932074.
  • Rodriguez J.P. Slavery in the Modern World: A History of Political, Social, and Economic Oppression. — ABC-CLIO, 2011. — ISBN 9781851097838.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рабство_в_Мавританії&oldid=34978052