Рев'якін Василь Дмитрович — Вікіпедія

Рев'якін Василь Дмитрович
рос. Ревякин Василий Дмитриевич
Народився	26 квітня 1918(1918-04-26) Данилкіно, Балашовський повітd, Саратовська губернія, Російська СФРР
Помер	14 квітня 1944(1944-04-14) (25 років) Севастополь, Кримська АРСР, РРФСР, СРСР
Поховання	Кладовище Комунарів
Alma mater	Балашовський інститут Саратовського державного університету імені Миколи Чернишевськогоd (1940)
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	старшина
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Василь Дмитрович Рев'якін (рос. Василий Дмитриевич Ревякин; 26 квітня 1918, Данилкіно — 14 квітня 1944, Севастополь) — в роки німецько-радянської війни керівник Севастопольської підпільної партійної організації, гвардії старшина. Герой Радянського Союзу.

Народився 26 квітня 1918 року в селі Данилкіному (нині Балашовського району Саратовської області) в селянській сім'ї. Росіянин. 1940 року закінчив природничо-математичний факультет Балашовського учительського інституту^[1], здобув спеціальнісь вчитель хімії і біології.

Після закінчення вищого навчального закладу, того ж року призваний до Червоної армії. Військову службу проходив у 265-му (18-му гвардійському) армійському артилерійському полку^[1]. Німецько-радянську війну зустрів на Південному фронті. Завідував продовольчим складом полку. Брав участь в обороні Одеси і Севастополя.

5 липня 1942 року на мисі Херсонесі потрапив у полон, звідки втік з колони військовополонених. Переховувався у місцевих мешканців А. П. Лопачук, а потім Л. Т. Нефьодової. Пізніше остання стала його дружиною і помічницею у підпільній роботі. Заручившись свідченням двох осіб, зареєструвався на біржі як учитель біології і хімії, який за станом здоров'я не служив у Червоній армії. Був направлений на роботу викладачем хімії в школу № 4 на Північній стороні, а потім у школу № 1, що по вулиці Лазарівській^[1].

У березні 1943 року за його ініціативи була створена комуністична підпільна організація в тилу німців (КПОВТН), яка до жовтня 1943 року об'єднала 17 підпільних патріотичних груп^[1]. Штаб організації знаходився в будинку Рев'якіна № 46 по Лабораторному шосе (Лабораторна балка). Підпільники випускали і поширювали газету «За Батьківщину», організовували саботаж на підприємствах, здійснювали диверсії. В результаті вибуху на залізничній станції 22 грудня 1943 року підпільниками під його керівництвом було знищено 38 вагонів з ворожими військовослужбовцями і бойовою технікою.

14 березня 1944 року^[1], за доносом зрадника, був заарештований гестапо і зазнав тортур^[1]. Засуджений до розстрілу разом з іншими 32 підпільниками. 14 квітня 1944 року всі засуджені були страчені на 5-му кілометрі Балаклавського шосе і в Юхариній балці. Після відвоювання Севастополя їх останки поховані в Севастополі у братській могилі на кладовищі Комунарів.

За створення підпільної партійної організації в Севастополі в роки Великої Вітчизняної війни і її керівництво, за видатні заслуги, мужність і відвагу, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року Василю Рев'якіну посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна.

Ім'ям Василя Рев'якіна названі:

у Севастополі

• площа;
• загальноосовітня середня школа № 16^[a], в якій під час окупації викладав Василь Рев'якін (перед нею в листопаді 1967 року встановлено пам'ятник Герою; скульптор Євдокія Слюсар);
• вулиця, на будику № 1 якої встановлено анотаційну дошку.

інше

• рибоморозильний траулер № 442 Головного управління Азово-Чорноморського басейну^[1];
• вулиця в місті Балашові Саратовської області Росії^[1].

Також у Севастополі:

• до 50-річчя Жовтневої революції в Лабораторній балці, в будинку, де під час окупації жив Василь Дмитрович, був відкритий музей Севастопольських підпільників.
• на місці розстрілу підпільників в Юхариній балці встановлений пам'ятний знак, на якому занесені їх імена, в тому числі їх керівника Василя Рев'якіна.

• Румянцев. Н. М. Люди легендарного подвига. Саратов, 1968;
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988;
• В. М. Вологдіна^[b]. Рев'якін Василь Дмитрович // Герої — освітяни і науковці України / Упоряд. О. А. Сай та ін. — Київ : Генеза, 2005. — С. 22—26. — ISBN 966-504-460-5.;
• Рев'якін Василь Дмитрович // Герої — освітяни і науковці України / Упоряд. О. А. Сай та ін. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Генеза, 2012. — С. 24—28. ISBN 978-966-11-0226-1.