Рена́то Берта́ (фр. Renato Berta; 2 березня 1945, Беллінцона, Швейцарія) — швейцарський кінооператор. Лауреат премії Французької академії мистецтв та технологій кінематографа Сезар 1988 року за найкращу операторську роботу у фільмі Луї Маля «До побачення, діти»
.
Ренато Берта народився 2 березня 1945 року у швейцарському місті Беллінцона (кантон Тічино). У 1965-1967 роках навчався в Експериментальному кіноцентрі у Римі, де познайомився з Лукіно Вісконті, Роберто Росселліні, П. П. Пазоліні. Дебютував у фільмі Алена Таннера «Шарль, живий або мертвий» (1969), з яким надалі неодноразово працював. Знімав фільми видатних європейських режисерів, серед яких Андре Тешіне, Луї Маль, Мануель ді Олівейра, Ален Рене, Клод Шаброль та інші.
У 2013 році Ренато Берта був нагороджений французьким Орденом Мистецтв та літератури[1].
Рік | Назва | Режисер | Примітки |
1969 | Шарль, живий або мертвий | Ален Таннер | |
1970 | Отон. Очі не хочуть кожн раз закриватися | Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб | |
1971 | Саламандра | Ален Таннер | |
1972 | Повернення з Африки | Ален Таннер | |
Уроки історії | Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб | |
1973 | Смерть директора блошиного цирку | Томас Керфер | |
1974 | Палома | Даніель Шмід | |
Посередині світу | Ален Таннер | |
1975 | Мойсей і Аарон | Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб | |
1976 | Помічник | Томас Керфер | |
Йонас, якому у 2000 році виповниться 25 років | Ален Таннер | |
1978 | Альзіра, або Новий континент | Томас Керфер | |
1979 | Мессідор | Ален Таннер | |
1980 | Рятуй, хто може (своє життя) | Жан-Люк Годар | |
1982 | Геката | Даніель Шмід | |
1983 | Поранений | Патріс Шеро | |
1984 | Повний Місяць у Парижі | Ерік Ромер | |
1985 | Побачення | Андре Тешіне | номінація на премію Сезар |
Грозовий перевал | Жак Ріветт | |
1987 | Смерть Емпедокла | Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб | |
Йєнач | Даніель Шмід | |
До побачення, діти | Луї Маль | премія Сезар |
Безневинні | Андре Тешіне | |
1990 | Смерч | Майкл Алмерейда | |
Мілу у травні | Луї Маль | |
1992 | Мертвий сезон | Даніель Шмід | |
Палити/Не палити | Ален Рене | номінація на премію Сезар |
1994 | Смерть Мольєра | Роберт Вілсон | |
1995 | Зв'язок на стороні, інструкція по вживанню | Крістіна Паскаль | |
1996 | Званий вечір | Мануель де Олівейра | |
1997 | Подорож на початок світу | Мануель де Олівейра | |
Стара пісня | Ален Рене | |
1998 | Занепокоєння | Мануель де Олівейра | |
Йом-Йом | Амос Гітай | |
1999 | Кадош | Амос Гітай | |
Березіна, або Останні дні Швейцарії | Даніель Шмід | |
2000 | Кіппур | Амос Гітай | |
Спасибі за шоколад | Клод Шаброль | |
Слово і утопія | Мануель де Олівейра | |
2001 | Робітники, селяни | Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб | |
Едем | Амос Гітай | |
2002 | Марі-Жо та два її коханці | Робер Гедігян | |
Принцип невизначеності | Мануель де Олівейра | |
2003 | Повернення блудного сина | Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб | |
Аліла | Амос Гітай | |
Тільки не в губи | Ален Рене | |
2004 | Візит до Лувру | Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб | |
Мій тато — інженер | Робер Гедігян | |
2005 | Перехожий з Марсового поля | Робер Гедігян | |
Чарівне дзеркало | Мануель де Олівейра | Срібний Колумб за операторську роботу на фестивалі латиноамериканського кіно в Уельві |
2008 | Коліно Артеміди | Жан-Марі Штрауб | |
2010 | Ми вірили | Маріо Мартоне | Давид ді Донателло за операторську майстерність |
2012 | Гебо і тіні | Мануель де Олівейра | |
2014 | Старий із Рештелу | Мануель ді Олівейра | короткометражний |
Неймовірна молода людина | Маріо Мартоне | |
2015 | У тіні жінок | Філіп Гаррель | |
|
---|
| 1980-і | |
---|
| 1990-і | |
---|
| 2000-і | |
---|
| 2010-і | |
---|
| |
|