French
DeutschРомео Монтеккі — Вікіпедія
| Ромео Монтеккі | |
|---|---|
| англ. Romeo Montague | |
 Форд Медокс Браун. Ромео і Джульєтта (1870) | |
| Творець: | Вільям Шекспір |
| Твори: | «Ромео і Джульєтта» (1597) |
| Стать: | чоловіча |
| Національність: | італієць |
| Раса: | європеоїдна |
| Місце проживання: | Casa di Romeod |
| Вік: | 16-17 років |
| Родина: | Джульета |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ромео Монтеккі (італ. Romeo Montecchi) — головний герой трагедії Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Ім'я Ромео в культурі стало символом закоханого юнака. На момент смерті Ромео було 16-17 років.[1]
Витоки образів двох нещасних коханців з'являються ще у Овідія, в його історії про Тісбу.
Імена ж Ромео і Джульєтти вперше використовуються в п'єсі Луїджі да Порто «Історія двох шляхетних коханців» (приблизно, 1524 рік), причому дія відбувається саме в місті Вероні. Після цього сюжет став популярний у італійських письменників епохи Ренесансу, зокрема, Маттео Банделло в 1554 році написав новелу, що послужила в 1562 року підвалинами поеми «Ромео і Джульєтта» Артура Брука. А ця поема вже була одним з джерел для трагедії Шекспіра.
Ромео вперше з'являється в п'єсі в першій сцені першого акту, незабаром після короткої битви між слугами Монтеккі і Капулетті на вулиці Верони. Він сумирно закоханий в красуню Розалін, і тому постійно обтяжений сумними думками. Його двоюрідний брат Бенволіо і друг Меркуціо, бажаючи відвернути його від любовних дум, умовляють його пробратися на бал в будинку Капулетті, приховавши свої особистості за масками. Тібальт, племінник пана Капулетті, впізнає Ромео, але господар будинку зупиняє сварку. Ромео встигає побачити дочку господаря Джульєтту і закохується в неї з першого погляду. Вона теж відчуває потяг до незнайомого їй юнака. Вони цілуються, а потім дізнаються, що їх сім'ї — смертельні вороги.
Вночі Ромео приходить до балкону Джульєтти і чує як вона вголос про нього мріє. Він також зізнається їй у коханні. Під покровом ночі молоді люди дають один одному клятву любові і вірності.
Ромео просить знайомого священника, Лоренцо, таємно повінчати їх з Джульєттою. Через годувальницю Джульєтти закохані домовляються про таємну церемонію.
На наступний день Тібальт зустрічає Ромео і Меркуціо, і починає задирати юного Монтеккі, який не може відповісти і образити кузена своєї дружини. Меркуціо, роздратований цим, сам відповідає Тібальту. Сварка переходить в бій на шпагах. Ромео намагається розняти ворогуючих, але Тібальт завдає смертельного поранення Меркуціо. Ромео в люті кидається за Тібальтом, щоб помститися за друга. Після погоні і сутички, він вбиває Тібальта. Герцог Верони, що раніше обіцяв смерть того, хто стане винуватцем кровопролиття між сім'ями Монтеккі і Капулетті, засмучений смертю свого родича Меркуціо і виганяє Ромео з Верони. Лоренцо радить юнакові тимчасово сховатися в сусідньому місті Мантуї.
Поки Ромео знаходиться поза Вероною, батьки Джульєтти готують її весілля з Парісом, родичем герцога. Дівчина в розпачі просить допомоги у ченця Лоренцо, який дає дівчині зілля, що занурить дівчину в сон, подібний смерті, на дві доби. У той же час Лоренцо відправляє у Мантую до Ромео звісточку з поясненнями про уявну смерть коханої юнака, але посланнику не вдається доставити лист через чуму.
Ромео, у нестямі від горя через смерть коханої, приходить до склепу Капулетті, де зустрічає Паріса, якого вбиває. Після цього він кінчає життя самогубством над тілом сплячою Джульєтти, прийнявши отруту. Джульєтта, прокинувшись і побачивши мертвого коханого, заколює себе кинджалом. Глави сімейств Монтеккі і Капулетті забувають про криваву ворожнечу над тілами своїх дітей.
Серед популярних виконавців ролі Ромео в театрі:
- Девід Гаррік (1750)
- Чарльз Кембл (англ.) (1805)
- Вільям Чарльз Макріді (1810)
- Едмунд Кін (1817)
- Генрі Ірвінг (1882)
- Олександр Моїссі (1907)
- Джон Гилгуд (1929)
- Джон Гилгуд і Лоуренс Олів'є (1935, по черзі ролі Ромео і Меркуціо)
- Лоуренс Олів'є (1940)
- «Ромео і Джульєтта» (1968) — Леонард Уайтінг
- «Ромео + Джульєтта» (1996) — Леонардо Ді Капріо
- «Ромео і Джульєтта» (2013) — Дуглас Бут
Особняк XIV століття у Вероні, шанований туристами як будинок героя п'єси Шекспіра Ромео, в дійсності належав сімейству Ногароле.
- ↑ Иван Диденко; Надежда Пантелеева (16 вересня 2018). Ромео и Джульетта могут быть братом и сестрой [Ромео та Джульєтта можуть бути братом і сестрою]. Экспресс газета (рос.).
Есть сцена, когда отец Джульетты — сеньор Капулетти — обсуждает с неким родственником случай, произошедший 25 лет назад на свадьбе его друга Люченцо. Мы узнаем, что у этого Люченцо есть сын, возраст которого хорошо известен отцу Джульетты. Человек, имеющий сына, в трагедии Шекспира только один: это сеньор Монтекки. И имя Люченцо по всем параметрам может принадлежать ему. Между ним и отцом Джульетты случилось что-то крайне неприятное, что рассорило их семьи. По моей версии, на свадьбе Люченцо Монтекки сеньор Капулетти совратил его жену. Она родила сына — Ромео. Монтекки ненавидит неродного отпрыска, а Капулетти обожает и терпит в своем доме. Получается, Ромео и Джульетта — сводные брат и сестра, для меня это главное открытие пьесы, которое многое объясняет. Юноше, кстати, при таком раскладе 24 года. Дабы избежать инцеста, Капулетти хочет выдать Джульетту за Париса. Джульетта рвется к Ромео, и отец очень эмоционально объясняет, что она не права. Когда я переводил этот момент, думал, что ничего страшнее, чем у Пастернака — а Пастернак написал: „холера, падаль, тварь“, — придумать нельзя. Но посмотрел дословный перевод и понял, что это еще мягкий вариант. Оригинал звучит примерно так: „Берешь себя ты в руки и в следующий четверг идешь с Парисом в церковь. Или тебя я на веревке притащу. Холера, падаль, дрянь, ты девка подзаборная, уродливая тварь. Да чтоб ты удавилась, дрянь мелкая, своенравная паскуда… Мы сокрушались, что бог нам дал ребенка одного, но оказалось, и это слишком много“.