Рунді — Вікіпедія

Рунді, Барунді Barundi
Пастухи кіз рунді, Бурунді, 2007
Кількість	бл. 7 млн осіб
Ареал	Бурунді ДР Конго  Уганда
Близькі до	руанда
Мова	кірунді
Релігія	християнство (іноді номінально) традиційні вірування

Ру́нді (барунді) — народ групи банту у Східній Африці, основне населення держави Бурунді.

Люди рунді населяють північне та північно-східне узбережжя озера Танганьїки в Бурунді; внаслідок утисків і громадянських конфліктів у цій країні багато біженців-рунді в сусідніх ДРК, Уганді, Руанді і навіть у Танзанії.

Загальна чисельність рунді — бл. 7 млн осіб, з них у Бурунді — 4,53 млн осіб, в ДРК — 1,5 млн осіб, в Уганді — 0,55 млн осіб, в Руанді — 0,35 млн осіб (2000, оцінка^[1]).

Барунді належать до негроїдної раси.

Мова барунді — кірунді, відноситься до північної групи мов сім'ї банту. Серед барунді поширений білінгвізм (французька як друга)^[2].

Переважна більшість рунді — християни, також зберігаються традиційні вірування.

В західній етнографії, а також безпосередньо у країнах проживання народів рунді та руанда загальноприйнятою є практика розглядати етнічний розподіл суспільств у державах не на етноси рунді] та руанда, а на окремі етно-соціально-майнові групи-страти.

І справді, руанда і рунді дуже близькі, обидва народи зберігать спільний розподіл на три соціальні групи:

• тутсі (бл. 13 %) — переважно скотарі;
• хуту (бл. 85 %) — землероби;
• пігмеї-тва (1 %) — традиційні занятті: мисливство і збиральництво; зараз рідко землеробство.

У XIX ст. у рунді існувале самостійне королівство Бурунді. Внаслідок активізації європейський колонізторів наприкінці століття воно спочутку ввійшло до складу Німецької Східної Африки, а згодом (після 1-ї Світової війни) до володіння Бельгії Бельґійське Конґо.

У 1922-62 рр. рунді перебували у складі підмандатної території Ліги Націй (згодом, з 1946 року — під опікою ООН) Руанда-Урунді під управлінням Бельгії. З 1 липня 1962 року рунді — етноутворюючий народ незалежного Бурунді.

Сучасні рунді — нащадки засновників королівства Бурунді. Внаслідок стратифікованості рундійського суспільства, мають місце історичні затяжні конфлікти між тутсі, хуту і тва, що нерідко переходять у збройні сутички. В результаті постійних утисків і дискримінації значна частка хуту втекли з Бурунді до Руанди протягом останніх десятиліть ХХ ст.

Рунді займаються землеробством (вирощують просо, кукурудзу, батати тощо), скотарством (худобою володіють переважно тутсі), ремеслами (обробляють метал, дерево тощо).

Традиційні ремесла: плетіння циновок і килимків з характерним орнаментом червоно-оранжевого-чорного кольору; гончарство (переважно в тутсі); виготовлення прикрас з бісеру та слонової кістки тощо.

Поширене відхідництво в ДРК, Уганду, Руанду, Танзанію тощо.

Традиційним житлом хуту є круглі з конічною верхівкою солом'яні, у тутсі — вуликоподібні плетені хатини, у тва — невеликі намети з жердин і трави. Поселення (в хуту і тутсі) — без чітковго планування.

Традиційна їжа — каші, сирі і печені банани, риба, бананове пиво^[3].

У рунді існує велика кількість балад, своєрідні музика, танцювальний і усний фольклор.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», 1988 (рос.)
• Brayn M. Bantu languages of Africa, L.—N.Y., 1959 (англ.)
• Ольдерогге Д. А., Потехин И. И. Народы Африки., М.: Изд-во Академии Наук СССР, 1954 (рос.)
• Народы и религии мира. (під ред. Тішкова В. А.)., М.: «Большая российская энциклопедия», 2000 (рос.)