Санніков Андрій Олегович — Вікіпедія

Санніков Андрій Олегович
Саньнікаў Андрэй Алегавіч
Народився8 березня 1954(1954-03-08) (70 років)
Мінськ
ГромадянствоБілорусь Білорусь
Місце проживанняМінськ
Діяльністьдипломат, активіст, політик
Галузьдипломатія[1] і політика[1]
Alma materМінський державний лінгвістичний університет
Знання мовбілоруська[1]
ЧленствоEuropean Belarusd
Брати, сестриIrina Bogdanovad
У шлюбі зIryna Khalipd
Нагороди

Андрій Олегович Санніков (біл. Андрэй Алегавіч Саньнікаў; нар. 8 березня 1954, Мінськ) — білоруський політичний та громадський діяч, координатор громадської програми «Європейська Білорусь».

Знає білоруську, російську, англійську та французьку мови.

Дід Саннікова Костянтин був відомим білоруським режисером, народним артистом БРСР[2], одним із засновників Національного Купайлівського театру.[3].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Закінчив перекладацький факультет Мінського державного інституту іноземних мов. Працював у Пакистані в нафтовій компанії та в Єгипті на будівництві алюмінієвого заводу. У 1980—1981 роках працював у Товаристві дружби з іноземними країнами. У 1982—1987 роках працював у Нью-Йорку в секретаріаті ООН. 1989 року закінчив дипломатичну академію МЗС СРСР у Москві.

Білорусь

[ред. | ред. код]
  • У 1992—1995 роках очолював білоруську делегацію на переговорах щодо звичайного та ядерного роззброєння з правом підпису від імені країни.[4].
  • У 1993—1995 роках працював радником представництва Білорусі в Швейцарії.
  • У 1995—1996 роках був заступником міністра закордонних справ Білорусі, мав ранг Надзвичайного і Повноважного Посла.
  • У листопаді 1996 року напередодні референдуму подав у відставку на знак протесту.
  • У листопаді 1997 року Санніков виступив ініціатором «Хартії'97», став її міжнародним координатором.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]
  • У 1998—2002 роках був ректором Народного університету, неформального освітньо-просвітницького проекту.
  • 2005 року став лауреатом міжнародної премії імені Бруно Крайського в галузі захисту прав людини.[6].

Президентські вибори 2010

[ред. | ред. код]

Через участь в акції протесту проти фальсифікації виборів Саннікова та його дружину разом із іншими опозиційними кандидатами було затримано.[7][8] За словами адвоката Саннікова, його було жорстоко побито і його фізичний стан важкий.[9] 28 грудня адвокат повідомив, що у його підзахисного зламані ноги, і з того, як він говорить та тримається, можна зробити висновки про ймовірні пошкодження головного мозку.[10]

14 травня 2011 року Саннікова було засуджено до 5-ти років колонії суворого режиму за організацію масових заворушень 19 грудня 2010 року.[11]. Після 16 місяців ув'язнення під тиском міжнародної спільноти він вийшов на волю, однак невдовзі змушений був втекти з Білорусі та шукати політичного притулку у Великій Британії. Він продовжує виступати за вільну і демократичну Білорусь без репресивного режиму Лукашенка.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений, має двох синів. Дружина — білоруська журналістка Ірина Халіп[ru].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. Саньнікаў Канстанцін Мікалаевіч. Савецкі Рэжысёр, акцёр і педагог, народны артыст БССР // kino-teatr.ru
  3. Нацыянальны Купалаўскі тэатр // kupala-theatre.by
  4. Belarus: Problems of Disarmament and Arms Control // Dismantlement and destruction of chemical, nuclear, and conventional weapons, edited by Nancy Turtle Schulte (англ.)
  5. Пра кампанію «Еўрапейская Беларусь» // www.europeanbelarus.org
  6. BRUNO KREISKY PRIZE
  7. Пяць экс-кандыдатаў у прэзідэнты знаходзяцца ў СІЗА КДБ[недоступне посилання]
  8. Адвакат: Саннікаў знаходзіцца ў цяжкім стане. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 22 грудня 2010.
  9. Кандидат у президенти Білорусі вимагає від ЦВК визнати підсумки виборів недійсними
  10. У білоруських тюрмах катують опозиційних кандидатів у президенти[недоступне посилання]
  11. Андрэй Саннікаў засуджаны на 5 гадоў калоніі ўзмоцненага рэжыму

Посилання

[ред. | ред. код]