Сатисфакція — Вікіпедія
Сатисфа́кція (від лат. satis — достатньо і лат. facere — робити, виконувати) — 1) приблизне задоволення; 2) за іншим припущенням[1] (від лат. satisfactio — задоволення) — утамування почуття образи.
Сатисфакція як вид задоволення за особисту образу здійснюється звичайно у формі дуелі, поєдинку з образами. У випадку, коли поєдинок з образами неможливий через морально-етичні, технічні чи інші причини, його проводять без образ, але заздалегідь обговореною зброєю (холодною чи вогнепальною).
Сатисфакцією вважають також публічне вибачення, визнання власної неправоти однією стороною, що задовольняє вимогам іншої сторони.
- ↑ Сатисфакція // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Сатисфакція // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.