Святі тексти — Вікіпедія

Священні писання — основні тексти будь-якої релігії.

При визначенні «священного писання» беруться виключно письмові тексти, усна традиція не враховується. «Священні писання», як правило, посилаються на своє надлюдське походження або натхнення божества. У «священних писаннях» є дуже важливою спадкоємність передачі сакрального знання. Назви «священних писань» прийнято писати з великої літери, на знак поваги до традиції.

Історично склалося так, що Священні писання в міфологічній формі розповідають про походження світу, про його сакральний устрій, про міфічних прабатьків людини і перших людей. Велике місце приділяється проведенню священних обрядів і церемоній, розповідається про норми та закони буття. Деякі Священні писання є доступними для всіх, а є такі, з якими можуть ознайомитися лише посвячені в таїнства даної релігії, що пройшли певний обряд ініціації. Більшість релігій оприлюднило правила, які визначають межі Священних писань, обмеження на зміни і доповнення. Переклади текстів на іншу мову повинні отримати офіційний дозвіл. Мова оригіналу є священною мовою.

Список священних текстів, використовуваних у різних релігіях (в алфавітному порядку):

• Кітаб-і-Агдас

• Палійський канон

• Китайський буддійський канон

• Тибетський канон

• Дао цзан — IV століття н. е.

• Авеста

• Ріг-веда — XV століття до н. е.
• Веди

• Коран
• Хадіси

• У-Цзін

• Адігрантх

• Біблія
• Старий Заповіт
• Євангеліє

• Танах

• Всемирное писание: Сравнительная антология священных текстов / Под общ. ред. проф. П. С. Гуревича: Пер. с англ. — М.: Республика, 1995. — 591 с. (рос.)

Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.