Севастопольська бухта — Вікіпедія

**Севастопольська бухта**
	Вид на бухту з моря
	Карта бухт основного рейду
	44°37′20.09″ пн. ш. 33°31′17.94″ сх. д. / 44.6222472° пн. ш. 33.5216500° сх. д.
Назва на честь	Севастополь
Частина від	Севастопольські бухти
Море	Чорне море
Прибережні країни	Україна
Регіон	Севастополь
Вливаються	р. Чорна;
Міста та поселення	Севастополь
ідентифікатори і посилання
GeoNames	694414
	Севастопольська бухта Севастопольська бухта (Україна)
	Севастопольська бухта у Вікісховищі

Севастопольська бухта (крим. Aqyar körfezi) — бухта в центрі Севастополя. Є вузькою затокою, що простягається на 8 км вглиб Кримського півострова. Її береги порізані й утворюють безліч бухт, що носять самостійні назви.

Історія

Севастопольська бухта відома мореплавцям понад 25 століть. За цей час вона багато разів змінювала свою назву. У Страбона (I століття) вона згадується як Ктенунт (гребінець), мабуть, стародавні угледіли в ній схожість з цим морським молюском. У XVIII столітті бухта носила назви: Корсунський Сиваш, Каламіта-Лиман (за назвою фортеці в Інкермані), Ахтіарська бухта, Інкерманська бухта. У XIX столітті її називали Великою бухтою, Великим рейдом, Північною бухтою.

Характеристика бухти

Севастопольська бухта простягається на чотири морські милі на схід від мису Костянтинівський. Вхід в бухту обмежений Північним і Південним молами. Від берегів бухти виступають миси, між якими розташовані малі бухти. Найбільшою з них є Південна бухта.

Бухти Північної сторони

Бухти Південної сторони

У вершину бухти впадає річка Чорна, яка протікає по Інкерманській ущелині. У місці впадіння річка утворює лиман, який має назву Інкерманської бухти.

Від багатьох мисів на 0,5—2 кабельтові простягаються рифи, частина з яких огороджена буями і віхами. Небезпеку для мореплавства в Севастопольській бухті та на вході до неї складають декілька затонулих суден і підводних перешкод, головним чином в районі мису Павловський біля північного берега бухти. Севастопольська бухта добре захищена від усіх вітрів крім західних^[1].

В акваторії бухти є понад 160 причальних споруд. В 1999 році рішенням Севастопольської міської державної адміністрації з метою підтримання Севастопольської бухти в екологічно безпечному стані ділянки акваторії бухти закріплені за відповідними аквакористувачами, найбільшими з яких є Чорноморський флот Російської Федерації, Севастопольський морський торговельний порт, ВАТ «Севастопольський морський завод», Міністерство оборони України^[2].

Примітки

↑ Лоция Черного моря. МО СРСР. ГУНиО. 1987.
↑ Протокольне доручення СМДА від 18.02.1999

Джерела

www.sevastopol.info(рос.)
Севастопольские бухты. Гриневецкий С. Р., Зонн И. С., Жильцов С. С. Черноморская энциклопедия. — М.: 2006. ISBN 5-7133-1273-9

Це незавершена стаття про Чорне море.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Севастополь.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Лоция Черного моря. МО СРСР. ГУНиО. 1987.

[2] Протокольне доручення СМДА від 18.02.1999

[1]

[2]