Секретарка (Україна) — Вікіпедія

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (квітень 2018)

село Секретарка
Країна	Україна
Область	Миколаївська область
Район	Первомайський район
Громада	Кривоозерська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA48080090190080509
Основні дані
Населення	1422
Площа	5,235 км²
Густота населення	271,63 осіб/км²
Поштовий індекс	55142
Телефонний код	+380 5133
Географічні дані
Географічні координати	48°02′51″ пн. ш. 30°31′23″ сх. д. / 48.04750° пн. ш. 30.52306° сх. д. / 48.04750; 30.52306Координати: 48°02′51″ пн. ш. 30°31′23″ сх. д. / 48.04750° пн. ш. 30.52306° сх. д. / 48.04750; 30.52306
Середня висота над рівнем моря	105 м
Водойми	річка Секретарка
Місцева влада
Адреса ради	55100, Миколаївська обл., Первомайський р-н, смт Криве Озеро, вул. 1 Травня, 15
Карта
Секретарка
Секретарка
Мапа

Секрета́рка — село в Україні, у Кривоозерській селищній громаді Первомайського району Миколаївської області. Населення становить 1422 особи.

Село засноване у ІІ пол. XVIII ст. Першими поселенцями були переважно молдовани. Господарював на селі поміщик Рева, за національністю молдованин. Через деякий час його маєток переходить до володінь поляка Яловецького. В знак протесту проти цього більша частина жителів покинула село. Пізніше, за наказом уряду, панський маєток конфісковують і утворюють військове поселення.

Після конфіскації маєтку село стало прикордонною заставою царської армії — «секретою». Звідси й походить назва — Секретарка. Адже в часи Запорізької Січі село обороняли козацькі полки, які мали в своєму озброєнні секретну арку в центрі поселення. На вершині арки завжди пильнував один із козаків те, що діється навколо, повідомляючи жителів і військових про можливу небезпеку. Саму ж арку, як розповідали селяни, чужинцям помітити було важко тому, що село знаходилося в глибокому яру і було оточене величезною кількістю верб.

Оскільки село стало воєнним осередком, сюди починають прибувати вихідці із Гайсинського та Ольгопільського повітів, переважно поляки, які й склали основну масу нинішнього населення Секретарки. Під час реформи 1861 року земельні наділи розподілили між селянами — по 4 десятини кожному чоловікові. Подбала, нібито, влада і про новонароджених хлопчиків, і про тих хто мав повернутися із лав царської армії — залишила 1000 га земельних наділів. Насправді ж тодішні чиновники продали цю землю поміщику.

В 1876 році в селі Секретарка діяло однокласне народне училище та школа для дівчаток з 1897 року. Станом на 1897 рік в селі було 136 дворів. В 1900-х роках проживали як православні, так і католики (більше 3000 православних віруючих та 60 католиків) і було вже 600 дворів. Діяло 2 звичайні крамниці і одна спеціальна. Її народ прозвав «монопольською» через те, що там продавали горілку.

На початку 1920-х років було створено споживче товариство, яке очолив місцевий вчитель Степан Григорчук. Було засновано ревком та комітет незаможних селян. Також діяла профспілка вчителів та комсомольський осередок. В першій половині 1900 років в селі діяло чимало гуртків художньої самодіяльності та літній наметовий табір для учнів школи. А незабаром з'явилася в місцевому будинку культури кіноустановка.

В 1926 році Григорій Гоцул організував перше товариство з 15-ти господарств для спільного обробітку землі, а пізніше утворилися ще 12 таких товариств і 4 артілі. У 1931 році артілі було об'єднано в єдине господарство «В єднанні сила».

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 601 житель села^[1]. Секретарку занесли до «чорної дошки» і поставили за мету знищити все населення. В село прибували переселенці з Горківської області і тому було відкрито російськомовну школу.

У серпні 1941 року село потрапило під румунську окупацію, ввійшовши до складу Трансністрії. З війни не повернулося 223 мешканці села і майже стільки ж вважаються зниклими безвісти.

В повоєнні роки в селі тривали відновлювані, жителі збудували нові приміщення школи, сільської ради та створили тракторну бригаду.

В 1950-х роках в селі повністю відновилися всі ланки господарської діяльності, розпочався активний обробіток прилеглих та занедбаних за часів війни земель, розвивалося швидкими темпами тваринництво, рибальство, бджільництво. Так тривало аж до середини 80-х років, а потім знову почалася розруха: сільська влада почала розкрадати державне майно.

Остаточний крах відбувся у 2000-му році, коли було зруйновано 11 приміщень для великої рогатої худоби, 2 свинарники та конюшні. За розкрадання державного майна голову села та його заступників позбавили робочих місць.

У 2006 році до сільського голови надійшла пропозиція від агрофірми «Корнацьких» про допомогу у відбудові села і наданні робочих місць. У 2008 році було частково відновлено господарство. В 2010 році створено спортивний зал для школярів та жителів села.

• Осипенко Мокій Гнатович — кавалер ордену Трудового Червоного прапора (1935)
• Круглик Лідія Петрівна — українська поетеса

• Погода в селі Секретарка [Архівовано 7 червня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Миколаївської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.