Сент-Луїський мистецький музей — Вікіпедія

Сент-Луїський мистецький музей
38°38′21.998400099991″ пн. ш. 90°17′39.998400099995″ зх. д. / 38.63944° пн. ш. 90.29444° зх. д. / 38.63944; -90.29444
Типхудожня галерея[1][2]
Країна США[1]
РозташуванняСША США Сент-Луїс, Forest Park (Лісопарк),
АдресаСент-Луїс
АрхітекторКасс Ґілберт[3] і David Chipperfieldd[3]
Засновано1879, відкритий у 1904 р. в цьому приміщенні
Відкрито1881
Фонд34 000
Відвідувачібл. 500.000 на 1 рік
Директор[[ ]], 2010 р.
Сайтslam.org
Сент-Луїський мистецький музей. Карта розташування: США
Сент-Луїський мистецький музей
Сент-Луїський мистецький музей (США)
Мапа
CMNS: Сент-Луїський мистецький музей у Вікісховищі

Сент-Луїський мистецький музей (англ. Saint Louis Art Museum) — мистецький музей в штаті Міссурі, в місті Сент-Луїс. Різнобічні музейні збірки приваблюють до музею, що працює безкоштовно, близько півмільйона відвідувачів на рік.

Споруда

[ред. | ред. код]

Музей засновано в 1879 році, коли в Сполучених Штатах звернули увагу на створення музейних закладів на зразок Західної Європи. Трагічні події в Європі — Франко-пруська і Перша світова війни, розпад Австрійської і Російської імперії, масовий розпродаж музейних скарбів з СРСР сприяли збагаченню США і придбанню і вивезенню в країну значної кількості творів мистецтва. Поповнення музейних збірок йшло також через закупівлі на численних аукціонах і розкопках в Мексиці, США тощо.

Головна споруда музею — павільйон, створений до Всесвітньої виставки 1904 року на честь 100-річчя придбання Луїзіани (територій Франції на американському континенті) американським урядом. Автор проекту — архітектор Касс Джілберт, що використав поземний план Терм Каракалли в Стародавньому Римі. Добудови створені на початку 21 століття (нові галереї, підземний паркінг, архітектор — Девід Чіпперфілд, ландшафтний архітектор — Мішель Десвін).

Музей засновувався як Художня школа і музей образотворчих мистецтв міста Сент-Луїс у межах відділення Вашингтонського університету в Сент-Луїсі. Первісна споруда була розміщена в центрі міста. Після закінчення виставки у 1904 році заклад перевели до павільйону в Лісопарку. 1909 року музей відокремився від університету і отримав назву міський художній музей. 1950 року до музею додали залу для проведення концертів і показу фільмів. Назву музею ще раз змінили на Художній музей.

Головні відділення закладу

[ред. | ред. код]
Дж. Бінґем. «Веселі спла́вники»
  • мистецтво африканських народів
  • мистецтво доколумбової Америки
  • мистецтво європейської античності і ісламських країн
  • мистецтво країн Далекого Сходу
  • мистецтво народів Океанії
  • відділ мистецтва художників США
  • відділ мистецтва європейського середньовіччя
  • сучасне мистецтво
  • декоративно-ужиткове мистецтво країн світу
  • відділ фото, архітектурних креслень, малюнків і графіки

Особливістю Художнього музею є наявність значної кількості творів німецького художника Макса Бекмана і постімпресіоністів. В розділі американських художників звертають увагу картини побутового жанру Джорджа Кейлеба Бінґема зі сценами життя мешканців вздовж річки Міссурі.

Зразки творів Бінґема з різних музеїв

[ред. | ред. код]
  • Дж. Бінґем. Автопортрет
    Дж. Бінґем. Автопортрет
  • Дж. Бінґем. «Веселі сплавники в порту»
    Дж. Бінґем. «Веселі сплавники в порту»
  • Дж. Бінґем. «Гра в карти на поромі»
    Дж. Бінґем. «Гра в карти на поромі»
  • Дж. Бінґем. «Краєвид з горою Рік»
    Дж. Бінґем. «Краєвид з горою Рік»

Скарби мистецьких колекцій

[ред. | ред. код]

Мешканці Сполучених Штатів вважають англійців своїми попередниками. Тому охоче купують твори мистецтва діячів Великої Британії. Не виняток і Художній музей в місті Сент-Луїс. До збірок музею входять твори Томаса Гейнсборо, Джошуа Рейнольдса, Джона Констебла і низки другорядних майстрів, яких можна побачити тільки в самій Британії.

Скульптура

[ред. | ред. код]
Ск. Герріт Хосмер (1830—1908). «Цариця Зенобія в кайданах»

Зацікавленість в відділі скульптури підтримує незвичний твір італійських майстрів — Монторсолі (1507 −1563) та Франческо да Сангалло «Відпочинок Фавна» 1535 року. На скелястому пагорбі зручно вмостився персонаж багатьох стародавніх міфів. Казкова істота з торсом чоловіка і ногами козла відтворена надзвичайно реалістично, наче хтось зі скульпторів справді зустрічав Фавна. Поряд — грона винограду, якими ласував Фавн та Флейта, яку йому подарував сам бог Природи — Пан. Але скульптура — лише відображення розвиненої уяви митців доби італійського маньєризму, споглядань за реальністю і віртуозної художньої майстерності скульпторів з Флоренції.

Серед скульптур середньовічних митців Китаю — дерев'яний Бодхісатва з залишками розфарбування (період Північної династії 960—1127 рр.), бронзова фігура Di guan з золоченням (16 століття), золочені бронзи з Тибету.

Ювелірні вироби

[ред. | ред. код]

Ювелірні вироби талановитих майстрів дивують мініатюрними розмірами, віртуозною обробкою коштовних чи напівкоштовних матеріалів і незвичністю задуму. Все це притаманне і ювелірним виробам Художнього музею в місті Сент-Луїс. В розділі європейського середньовіччя привертає увагу крихітний рельєф зі сценою Благовіщення. Іспанський майстер вклав в створення мініатюрної скульптури надзвичайну майстерність, вдало поєднавши крилатого вісника Всемогутнього християнського Бога з трохи переляканою Марією на стільці з біблією в руці.

Живопис західноєвропейських митців

[ред. | ред. код]

В музеї мало творів італійського відродження, але є колекція творів майстрів Північного Відродження, серед яких -

Але більш повно представлені майстри італійського маньєризму (Монторсолі, Франческо Сальвіаті, Джорджо Вазарі, Джироламо Маццола Бедолі) чи представники караваджизму (Артемісія Джентілескі, Бартоломео Манфреді).

Ель Греко. «Апостол Павло»

Відділ живопису Франції

[ред. | ред. код]
Жан-Оноре Фрагонар. «Прання і коханці».
Жуль Бретон. «Поранений птах»

Французький відділ живопису найбільш багатий. Експозиція репрезентує і твори 16 століття (Корнель де Ліон «Адмірал Гаспар ІІ де Коліньї», Жан Клуе « Портрет банкіра» 1522 року, виконаний на дошці), пейзажі Клода Лоррена (17 століття) і твори доби рококо (Франсуа Буше «Пейзаж з голубятнею і містком», Жан-Оноре Фрагонар, Шарден «Фрукти і срібна чарка», Елізабет Віже-Лєбрен « Портрет брата» 1773 рік, Гюбер Робер), і представників різних напрямків 19 століття — романтизму, академізму, реалізму, імпресіонізму, постімпресіонізму, символізму. Музей має низку творів відомих митців, серед яких -

Низка відомих майстрів представлена декількома творами (Гюбер Робер, Гюстав Курбе, Клод Моне, Вінсент ван Гог, Едгар Дега — останній представлений як живописом, так і пастелями, якими так уславився). Буржуазний портрет кінця 19 століття репрезентє низка творів Андерса Цорна. Серед представників зламу 19-20 століть — Ежен Буден, Амедео Модільяні, Ернст Людвіг Кірхнер, Фріц Тауло.

Відділ графіки

[ред. | ред. код]

Літографію винайшов у 1796 році баварець Алоїс Зенефельдер. Він же відкрив першу літографську майстерню у Мюнхені. Більш дешева техніка літографії (у порівнянні з офортом) давала також перевагу в створенні більшого накладу. Це сприяло її широкому застосуванню в друкарнях. Зенефельдер також видав перший підручник для літографів. Відділ графіки Художнього музею Сент-Луїса має твір Ніколя-Анрі Жакоба, де той поєднав науковий винахід з алегорією «Геніус літографії», де молода жінка друкує тексти литографським засобом під наглядом алегорії літографії. В збірці також кольорові літографії Анрі де Тулуз-Лотрека, Анрі Рів'єра (1864—1951), пастелі Едгара Дега і Марі Кассат, графічні твори маловідомих митців Японії 19 століття.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Saint Louis Art Museum 2004, Saint Louis Art Museum Handbook of the Collection, Saint Louis Art Museum, Saint Louis, Mo.
  • Saint Louis Art Museum 1987, Saint Louis Art Museum, An Architectural History, Fall Bulletin, Saint Louis Art Museum, Saint Louis, MO.
  • Stevens, Walter B. (ed.) 1915, Halsey Cooley Ives, LL.D. 1847—1911; Founder of the St. Louis School of Fine Arts; First Director of the City Art Museum of St. Louis, Ives Memorial Society, Saint Louis, MO
  • Visitor Guide (brochure), Saint Louis Museum of Art, 2005.
  • Washington University of Saint Louis, Student Life, 2006, Buried Treasure: University Owned Mummy Kept at Saint Louis Museum.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сент-Луїський мистецький музей

  1. ↑ а б archINFORM — 1994.
  2. ↑ https://www.slam.org/
  3. ↑ а б https://www.slam.org/architecture/
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сент-Луїський_мистецький_музей