French
DeutschСицилійська арабська мова — Вікіпедія
| Сицилійська арабська | |
|---|---|
| العربية الصقلية | |
| Поширена в | Сицилійський емірат (IX—XIII ст.) |
| Місце | вимерла |
| Писемність | Арабське письмо |
| Класифікація | Афразійські мови |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | sqr |
Сицилійська арабська мова (араб. اللَّهْجَة الْعَرَبِيَّة الصِّقِلِّيَّة, трансліт. al-lahja l-ʿarabiyya ṣ-ṣiqilliyya) — різновиди арабської, котрою говорили в Сицилійському еміраті (під владою якого також була Мальта) з IX столітті, що залишалась у вжитку при норманах, та остаточно занепала у XIII столітті[1]. Вона виокремилась з арабської мови після завоювання Сицилії Аббасидським халіфатом у IX столітті, та після завоювань норманів у XI столітті стала занепадати.
Сицилійська арабська — вимерла мова, зафіксована лише на письмі в IX—XIII століттях у Сицилії[2][3]. Однак, сучасна мальтійська мова, що належить до семітських, вважається її єдиним нащадком. Вважається, що мальтійська походить від одного з діалектів сицилійської арабської, що за останні 800 років еволюціонувала під впливом романських мов-суперстратів[3][4][5]. На відміну від мальтійської, сучасна сицилійська мова, що належить до італо-далматійської гілки романських мов, майже не має впливу сицилійської арабської — у сицилійській зафіксовано приблизно 300 слів, що з неї походять[6].
Впродовж VII—VIII століть, Сицилія потерпала від набігів з Тунісу. Завоювання візантійської Сицилії арабами-мусульманами було повільним і поступовим. Сицилія вважалась прикордонням, навіть коли у 962 році пала Таорміна, та завоювання завершилось. Навіть після арабських завоювань на острові залишались у вжитку романські мови (Африканська латина[en]), та середньогрецька мова[7]. Сицилійською арабською переважно розмовляли сицилійські мусульмани. Проте, по засновницькому статуту церкви Санта-Марія-дель-Амміральйо (написаному грецькою та арабською), можна судити, що сицилійська арабська була рідною і для сицилійських (у цьому випадку — палермських) православних християн[8].
Коли нормани почали завоювання Сицилії, острів був поділений на дві основні нелатиномовні лінгвістичні групи:
- Носїі арабської, переважно у Палермо, Аґрідженто, Бутері, Енні та Ното;
- Носії грецької, переважно у Мессіні, Таорміні, Чефалу, Катанії та Сиракузі.
У 1086 році, нормани домоглися обернення у християнство останнього значущого правителя з династії Кальбітів у Енні, Ібн Хамуда[9]. Після цього, та внаслідок прийняття норманами багатьох арабських звичаїв управління, утворилась християнська сицилійська арабська мова. За норманів, канцелярія працювала арабською мовою, грецькою мовою та латиною[10].
Nuzhat al-mushtāq fi'khtirāq al-āfāq (араб. نزهة المشتاق في اختراق الآفاق, досл. «Книга приємних подорожей у далекі землі»), більш відома, як Tabula Rogeriana (досл. з латини «Книга Рожера») — опис світу та карта світу, створена арабським географом Мухаммадом аль-Ідрісі у 1154 році. Аль-Ідрісі п'ятнадцять років працював над коментарями та ілюстраціями до карти при дворі норманського короля Рожера II, що замовив її приблизно у 1138 році[11][12][прояснити].
Після завоювань, і арабська, і грецька використовувались місцевими правителями, та зокрема у фіскальній адміністрації короля, що керувала підпорядкованими королю землями та людьми в Сицилії та Калабрії[13]. Видані нею документи — одні з головних та найважливіших джерел для опису арабської мови у Сицилії. Однак, коли до влади у 1194 році замість норманів прийшли Гогенштауфени, арабська перестала використовуватись в урядових справах[14]. В XIII столітті, Гогенштауфени виселили мусульман, що залишились, у Лучеру та північну Африку. Через вигнання, лишились лише ті носії сицилійської арабської, що були християнами[15].
Коли Сицилія опинилась під владою арагонців, при владі на острові стали дворяни-каталонці, за яких єдиною офіційною мовою була латина. Офіційні записи грецькою та арабською перестали з'являтись до початку XIV століття[16].
Вплив арабської мови простежується у частині лексики сицилійської мови. Більшість слів арабського походження стосуються сільського господарства або дотичних тем.
Мова, якою зараз розмовляють у Мальті та яка походить з сицилійської арабської зветься мальтійською. Майже не збереглося записів сицилійської арабської з XIV століття, а найраніший запис мальтійською, Іль-Кантілена[en] (Xidew il-Qada) написаний Піетру Кашаро[en][уточнити переклад], з'явився наприкінці XV століття, написаний латинською абеткою.
Мальтійська виділилась з сицилійської арабської внаслідок поступової латинізації, що почалась після повторної християнізації Мальти (завершеної у 1250)[17]. Частина сицилійської арабської лексики відповідає сучасній мальтійській лексиці. Хоч сицилійська арабська доволі мало вплинула на сучасну сицилійську, в ній є значна кількість слів арабського походження, що потрапила до мови або з іспанської, або безпосередньо з сицилійської арабської. Деякі приклади наведено у таблиці нижче:
| Мальтійська | Сицилійська (Арабське походження) | Іспанська (Арабське походження) | Арабська (Літературна) | Переклад |
|---|---|---|---|---|
| ġiebja | gebbia | aljibe | جَابِيَة (jābiya) | резервуар |
| ġulġlien | ciciulena | ajonjolí | جُلْجُلَان (juljulān) | насіння кунжуту |
| sieqja | saia | acequia | سَاقِيَة (sāqiya) | канал |
| żagħfran | zaffarana | azafrán | زَعْفَرَان (zaʿfarān) | Шафран |
| żahra | zàgara | azahar | زَهْرَة (zahra) | квіт |
| żbib | zibbibbu | acebibe | زَبِيب (zabīb) | родзинки |
- Різновиди арабської мови
- Магрибська арабська мова
- Діалект Пантеско, діалект сицилійської зі значним впливом арабської
- ↑ ISO 639-3 Registration Authority Request for Change to ISO 639-3 Language Code (PDF).
- ↑ 639 Identifier Documentation: sqr.
- ↑ а б ISO 639-3 Registration Authority Request for New Language Code Element in ISO 639-3 (PDF).
- ↑ So who are the 'real' Maltese. 14 вересня 2014. Архів оригіналу за 12 березня 2016.
The kind of Arabic used in the Maltese language is most likely derived from the language spoken by those that repopulated the island from Sicily in the early second millennium; it is known as Siculo-Arab. The Maltese are mostly descendants of these people.
- ↑ Brincat, 2005. Maltese – an unusual formula.
Originally Maltese was an Arabic dialect but it was immediately exposed to Latinisation because the Normans conquered the islands in 1090, while Christianisation, which was complete by 1250, cut off the dialect from contact with Classical Arabic. Consequently Maltese developed on its own, slowly but steadily absorbing new words from Sicilian and Italian according to the needs of the developing community.
- ↑ Ruffino, Giovanni (2001). Sicilia. Editori Laterza, Bari. с. 18—20.
- ↑ Martin Haspelmath; Uri Tadmor (22 грудня 2009). Loanwords in the World's Languages: A Comparative Handbook. Walter de Gruyter. с. 195. ISBN 978-3-11-021844-2.
- ↑ Nicklies, Charles Edward (1992). The architecture of the church of SS. Pietro e Paolo d'Agro, Sicily. Illinois Digital Environment for Access to Learning and Scholarship (Дипломна робота). University of Illinois. Процитовано 7 лютого 2017.
- ↑ The Age of Robert Guiscard, 2000, Page 171
- ↑ Siculo Arabic, Dionisius Agius, 1996, pp. 79–88.
- ↑ Houben, 2002, pp. 102—104.
- ↑ Harley & Woodward, 1992, pp. 156—161.
- ↑ Paolo Collura, Le Più antiche carte dell'Archivio capitolare di Agrigento (1092—1282), 1961, pp. 120—126
- ↑ Metcalfe, Alex (2018). Language and the Written Record: Loss, Survival and Revival in Early Norman Sicily. У Mandalà, Giuseppe; Martín, Inmaculada Pérez (ред.). Multilingual and Multigraphic Documents and Manuscripts of East and West. с. 1—32. doi:10.31826/9781463240004-002. ISBN 9781463240004. S2CID 198864444.
- ↑ S. Gleixner, Sprachrohr kaiserlichen Willens, 2006, pp. 412—413
- ↑ Kingdoms of Italy – Sicily.
- ↑ Brincat, 2005. Maltese – an unusual formula. Архів оригіналу за 8 грудня 2015.
Originally Maltese was an Arabic dialect but it was immediately exposed to Latinisation because the Normans conquered the islands in 1090, while Christianisation, which was complete by 1250, cut off the dialect from contact with Classical Arabic. Consequently Maltese developed on its own, slowly but steadily absorbing new words from Sicilian and Italian according to the needs of the developing community.
- Agius, D. A. (1996). Siculo Arabic. London: Kegan Paul International. ISBN 0-7103-0497-8.
- Metcalfe, Alex (2003). Muslims and Christian in Norman Sicily. Arabic-speakers and the end of Islam. London and New York: Routledge. ISBN 0-7007-1685-8.
- Johns, Jeremy (2002). Arabic Administration in Norman Sicily. The Royal Diwan. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-81692-0.
- Agius, Dionisius A. «Who Spoke Siculo Arabic?», XII Incontro Italiano di Linguistica Camitio-semitica (Afroasiatica), ATTI a cura di Marco Moriggi, Rubbettino 2007. 25–33.
