Скворцове — Вікіпедія
село Скворцове | |
---|---|
Країна | Україна |
Регіон | Автономна Республіка Крим |
Район/міськрада | Сімферопольський район |
Рада | Скворцівська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA01160350010079466 |
Облікова картка | Скворцове |
Основні дані | |
Населення | 2481 |
Поштовий індекс | 97544 |
Телефонний код | +380 652 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 45°4′34″ пн. ш. 33°49′3″ сх. д. / 45.07611° пн. ш. 33.81750° сх. д. |
Місцева влада | |
Адреса ради | вул. Калініна, 59, с. Скворцове, Сімферопольський р-н, Автономна Республіка Крим, 97544 |
Карта | |
Мапа | |
|
Скворцо́ве (до 1945 року — Ескі́-Лєз[1], крим. Eski Lez) — село Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.
Відстань від райцентру до населеного пункта становить 26 кілометрів по прямій.[2]
За даними сільради на 2009 рік площа, яку займає село, складала 215,7 гектарів, на якій у 570 дворах був 2601 мешканець.[3]
Є мечеть та церква.
В селі знаходиться музеї прикладного мистецтва, єдиний у Криму. Його відкрили у старій сільській школі в 1979 році за ініціативи тодішнього директора радгоспу і художника-аматора Андрія Бєлоіванова.
В останній період Кримського ханства Лез входив в Акмечетський кадилик Акмечетського каймаканства (адміністративно-територіальна одиниця), перша документальна згадка про поселення зустрічається в Камеральному описі Криму 1784 року, судячи з якого.
У минулі часи спосіб життя села визначали благодатні угіддя в заплаві річки Тобе-Чокрак, яка нині повністю висохла. Селяни тут пасли худобу, вирощували фрукти і виноград.
У 1889 році переселенцями з біловезьких колоній було засноване німецьке лютеранське поселення Альт-Лези. У свою власність вони придбали півтори тисячі десятин землі на правому березі річки Тобе-Чокрак. У 1922 році в селі проживало 126 осіб, з яких 118 – зросійщені німці.
Перед вторгненням до Криму 18 серпня 1941 року всі тутешні німці були примусово виселені спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан.
Колись радгосп «Сонячний», центральна садиба якого розміщувалася в Скворцовому, спеціалізувався на вирощуванні технічних сортів винограду.
На пагорбах за Скворцовим ще у 1974 році проклали трасу мотокросу.
В 2002 році Скворцове представляло Крим на Всеукраїнському фестивалі «Мистецтво одного села», того ж року в селі з'явився м'ясопереробний комбінат групи компаній «Скворцове».
До будівлі садиба заможного німця-переселенця, де розміщується музей і бібліотека, в 2003 році прибудували храм в ім'я Бахчисарайської ікони Божої матері.
До російської окупації місцева насосна станція перекачувала дніпровську воду на очисні споруди, а звідти вона надходила в Скворцове. Нині станція подає артезіанську воду з Іванівського водозабору для потреб Сімферополя. Жителі самого Скворцового відтепер користуються водою зі свердловин, які пробурили за останні роки.[4]
Нині село Скворцове налічує понад 2,5 тисячі жителів.
3 листопада 2014 року в селі впала російська ракета, що була запущена окупаційними військами по неокупованій території України, зруйновано будинок на вул. Терешкової.[5]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
російська | 1891 | 76.22 % |
кримськотатарська | 331 | 13.34 % |
українська | 221 | 8.91 % |
вірменська | 13 | 0.52 % |
білоруська | 5 | 0.20 % |
інші/не вказали | 20 | 0.81 % |
Усього | 2481 | 100 % |
- ↑ також Старий Лез, Старі Лє́зи
- ↑ Село Скворцове: онлайн путівник Скворцовим. travels.in.ua (англ.). Процитовано 11 грудня 2024.
- ↑ Города и села Украины, 2009, Скворцовский сельсовет.
- ↑ Серед персикових дерев і занедбаних виноградників: сільське життя у Скворцовому. Крым.Реалии (укр.). 9 липня 2020. Процитовано 11 грудня 2024.
- ↑ Не долетіла: у тимчасово окупованому Криму впала російська ракета - ЗМІ. ТСН.ua (укр.). 3 листопада 2024. Процитовано 11 грудня 2024.
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |