Складки (геологія) — Вікіпедія

Складки (рос. складки, англ. folds, нім. Falten f pl) — хвилеподібні вигини пластів в шаруватих товщах осадових, вулканогенних, чи метаморфічних порід, які виникли при пластичних деформаціях в результаті тектогенезу.

Сукупність складок називають складчастістю. Вигини пластів, які мають форму складок, можуть виникати і в процесі формування пластів порід — структури облягання нерівних поверхонь незгідностей, або при рухах застигаючої лави.

Складки найбільш поширені та яскраво виражені в межах складчастих систем (гірських споруд, напр., Карпати (приклад складки в Карпатах є у відео.), Урал, Кавказ, Тянь-Шань) і більш пологі та рідкісні на платформах.

Складчастість є результатом пластичних деформацій гірських порід і спостерігається тільки в шаруватих товщах, позаяк в масивних (інтрузивних) товщах складки не утворюються, і пластичні деформації там реалізуються в інших формах.

В тектоніці складки – структурна форма земної кори будь-яких порядків, вигин або викривлення (до зворотного падіння) шару гірських порід, площин нашарування, сланцюватості. Складки – результат тектонічної деформації без порушення суцільності складових гірських порід (див. також плікативні порушення).

Зім'яті у складки породи мають різний вік, від докембрійських до четвертинних, і розповсюджені дуже широко. Фундамент древніх платформ повсюдно представлений докембрійськими товщами, які сильно зім'яті у складки.

С. класифікують за ознаками форми та положення у просторі, походженням тощо.

Серед складок виділяють два основних різновиди:

• Антиклінальні складки
• Синклінальні складки

В сильно деформованих товщах (переважно метаморфічних) стратиграфічний критерій визначення антиклінальних і синклінальних складок може бути не прийнятним. В таких випадках складки, опуклі догори називають антиморфні, а опуклі донизу — синморфні.

Складки І порядку – найбільші, протяжністю в сотні і шириною в десятки км (напр., антикліналі, синкліналі).

Складки ІІ порядку – дрібні складки, що ускладнюють більші.

Складки бувають як глибинні, так і приповерхневі, обмежені плавними контурами.

Геометричні параметри С. – кутові та лінійні величини, які кількісно характеризують елементи залягання, форму, розмір і положення складок у надрах.

Виділяють такі основні елементи С.:

• к р и л а – верстви (пласти) бокових частин С.; частини складки, які примикають до її замка. У суміжних антикліналі і синкліналі одне з крил спільне;
• я д р о – внутрішня частина С.;
• з а м о к (склепіння) – згин пластів, частина складки в місці перегину шарів;
• о с ь о в у п о в е р х н ю – поверхня, яка ділить кут при вершині складки навпіл;
• в і с ь (осьова лінія) – лінія перетину осьової поверхні С. з горизонтальною поверхнею;
• ш а р н і р – точка перегину в замку або склепінні С.;
• ш а р н і р н а  л і н і я – лінія перетину осьової поверхні з покрівлею або підошвою верстви в замку або склепінні С.;
• г р е б і н ь – найвища точка С., яка не збігається з шарніром у випадку нахилених або лежачих складок;

Основні параметри складок:

• ш и р и н а С. – відстань між осями сусідніх синклінальних або антиклінальних складок;
• а м п л і т у д а С. – найкоротша відстань між дотичними площинами до верхнього та нижнього замків того самого шару двох сусідніх складок, виміряна по осьовій площині складки.
• К у т складки — кут, утворений площинами, які є продовженням крил складки.

СКЛАДКА ВІДКРИТА – складка в пластах гірських порід відносно простої будови. У відкритій антикліналі крила нахилені в бік від осьової площини, а в синкліналі – до осьової площини. СКЛАДКА ВІЯЛОПОДІБНА – складка з крилами, які розходяться у вигляді віяла вгору і в боки від осьової площини.

СКЛАДКА ГАРМОНІЙНА – складка гірських порід, в якій шари різного віку зім’яті приблизно однаково. Згинам у верхніх шарах відповідають однотипні згини більш глибоких шарів.

СКЛАДКА ГОСТРА – складка пластів з крилами, які розходяться під гострим кутом.

СКЛАДКА ГОСТРОКУТНА – складка в шарах гірських порід характерна різким вигином гірських порід в замку складки.

СКЛАДКА ЕЛЕМЕНТАРНА – те ж саме, що й складка проста.

СКЛАДКА ЗДАВЛЕНА – складка гірських порід з крилами, які сходяться в замку складки під гострим кутом. Син. – складка замкнута, складка закрита.

СКЛАДКА КОРОБЧАТА – складка шарів гірських порід або у вигляді широкої антикліналі з плоским верхом і округлими, часто вертикальними крилами, або у вигляді синкліналі з широким плоским дном і круглими крилами.

СКЛАДКА ЛЕЖАЧА – складка гірських порід, осьова площина і обидва крила якої займають горизонтальне або близьке до нього положення.

СКЛАДКА-НАСУВ – складка лежача з розтягнутим і зірваним по розривній поверхні висячим крилом, так що складчаста структура переходить в насув.

СКЛАДКА НАХИЛЕНА – складка шарів гірських порід з нахиленою осьовою площиною. Крила падають у протилежні боки під різними кутами.

СКЛАДКА НОРМАЛЬНА – 1) Яскраво виражена складка пластів гірських порід, яка характеризується великим значенням відношення висоти до ширини і подовженими обрисами. 2) Складка, в якої крила розташовані симетрично по відношенню до осі складки.

СКЛАДКА ПЕРЕКИНУТА – складка в шарах гірських порід з сильно нахиленою осьовою поверхнею. Шари одного з крил мають перекинуте залягання.

СКЛАДКА ПЕРЕСТИСНУТА – складка з наближеними крилами і більш-менш відособленим (виділеним) ядром. Див. складка віялоподібна.

СКЛАДКА ПРОСТА – складка у вигляді простого згину пластів гірських порід. Син. – елементарна складка.

СКЛАДКА ПРЯМА – складка в шарах гірських порід з осьовою площиною, яка наближається до вертикальної, і крилами, що мають приблизно рівний нахил. Син. – складка симетрична.

СКЛАДКА РОЗІРВАНА – складка в шпрпх гірських порід, ускладнена розривними порушеннями.

СКЛАДКА СИМЕТРИЧНА – те ж саме, що й складка пряма.

СКЛАДКА СКЛАДНА – складка в шарах гірських порід, ускладнена другорядними вигинами.

СКЛАДКА СКОЛЮВАННЯ – складка, яка виникла в результаті сколювання шарів гірських порід в напрямку, паралельному осьовій площині.

СКЛАДКА СУНДУЧНА – те ж саме, що й складка коробчата.

СКЛАДКИ ВІДБИТІ – те ж саме, що й складки брилові.

СКЛАДКИ БРИЛОВІ – вигини шарів гірських порід в осадовому чохлі, які виникають в результаті диференціальних рухів блоків фундаменту. Син. – складки штампові, складки відбиті.

СКЛАДКИ ВОЛОЧІННЯ – дрібні складки в шарах гірських порід, які ускладнюють великі складки. Виникають у відносно пластичному шаруватому середовищі, яке дотикається до менш пластичного горизонту при його відносному переміщенні вздовж шаруватості.

СКЛАДКИ ГРАВІТАЦІЙНІ – складки гірських порід, утворені в результаті зім’яття шарів при їх зісковзуванні під дією сили тяжіння вниз по схилам піднять.

СКЛАДКИ ГРЕБЕНЕВИДНІ – складки, представлені чергуванням сильно виражених стиснутих антикліналей і широких плоских синкліналей.

СКЛАДКИ ПОСТУМНІ – складки, які утворюються у верхніх комплексах гірських порід в результаті повторних тектонічних рухів, які наступають за головною фазою складчастості. Як правило, вони успадковують загальний план більш давньої складчастості.

СКЛАДКИ ТЕЧІЇ – складки, які мають по-різному орієнтовані осьові площини. Виникають в результаті течії високорухливої речовини гірських порід (напр., у флішових та сланцевих товщах, в мігматитах тощо).

СКЛАДКИ ШТАМПОВІ – те ж саме, що й складки брилові.

СКЛАДКО-СКИД – складка в шарах гірських порід, в якій перекинуте або з’єднувальне крило переходить у скид.

• Складчастість

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Складки (геологія)

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Геологический словарь / Паффенгольц К. Е. — Москва : «Недра», 1973. — Т. 2. — С. 291.(рос.);
• Михайлов А. Е. Структурная геология и геологическое картирование. — 4-те перероб. і доп. — Москва : «Недра», 2007. — С. 148-152. — 11000 прим.(рос.);

• Складка // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.