Словенська академія наук і мистецтв — Вікіпедія

Словенська академія наук і мистецтв
Основні дані
Засновано 1938
Абревіатура SASA[1]
Країна  Словенія
Штаб-квартира Любляна
Тип національна академія наукd і академія наук
Дочірня(і)
організація(ї)		 Research Centre of the Slovenian Academy of Sciences and Artsd і Institute of Musicologyd
Членство International Union of Academiesd[2], All European Academiesd[3], Міжакадемічне партнерствоd[4] і Міжнаціональна Наукова Радаd[5]
Вебсторінка sazu.si
Мапа
Мапа
CMNS: Словенська академія наук і мистецтв у Вікісховищі

Словенська академія наук і мистецтв (словен. Slovenska akademija znanosti in umetnosti, SAZU) — вищий національний науковий заклад Словенії, що об'єднує вчених і художників, обраних у члени Академії завдяки значним досягненням в галузі науки й мистецтва. Місія Словенської академії наук і мистецтв — сприяти розвитку наукової думки і художньої творчості.

Діє з 12 листопада 1938 року у Любляні. До 1943 року називалася Академія науки і мистецтва (словен. Akademija znanosti in umetnosti, AZU), під час другої світової війни отримала сучасну назву. Діяльність академії визначається Законом про Словенську академії наук і мистецтв (словен. Zakon o Slovenski akademiji znanosti in umetnosti), прийнятому 20 липня 1886 року[джерело не вказане 2031 день], з рядом змін та доповнень, останні з яких були введені 28 липня 1994 року[6].

Історія

[ред. | ред. код]

Витоки академії

[ред. | ред. код]

Хоча Словенська академія наук і мистецтв виникла тільки в першій половині XX століття, її витоки сягають до 1693 року, тобто до XVII століття, коли виникли Французька академія, Королівське товариство в Лондоні і Академія німецьких природознавців у Швайнфурті. У Любляні була утворена попередниця сьогоднішньої академії — Academia operosorum Labacensium — спільнота з двадцяти трьох осіб, серед яких були юристи, теологи, лікарі. Першим головою спільноти був Янез Крстник Прешерен (словен. Janez Krstnik Prešeren), доктор теології і любитель-поет. Academia operosorum відкрила шлях бароковому мистецтву в Словенії, а Любляна стала центром словенського бароко. Члени академії в 1701 році запропонували організувати в Любляні першу публічну бібліотеку. В кінці того ж року, мабуть, за їх прикладом, виникло товариство Academia philharmonicorum Labacensium — перше об'єднання музикантів та любителів музики в Словенії.

Academia operosorum Labacensium припинила своє існування близько 1725 року. Однак через сто років в епоху Просвітництва з'явилася нова академія (в 1779 році). У спільноту, що виникла з ініціативи Блажа Кумердея[sl], увійшли майбутні діячі словенського відродження Марко Похлін, Юрій Япель[ru], Антон Томаш Лінгарт. Нові академіки займалися в першу чергу словенською історією та мовою, а також іншими мовами, поезією, риторикою, філософією, медициною і правом. Друга академія незабаром припинила своє існування, імовірно, за розпорядженням влади, і з кінця XVIII століття настав довгий період, коли у словенців не було свого об'єднання вчених і митців.

У другій половині XIX століття виникла Словенська матіца (словен. Slovenska matica), метою якої було всемірне поширення грамотності в Словенії, з'явилися також інші просвітницькі товариства, однак академія наук залишалася лише мрією, здійсненою лише під час так званої першої Югославії.

Історія розвитку Словенської академії наук і мистецтв

[ред. | ред. код]

Діяльним організатором Академії був філолог Фран Рамовш[ru], багато сил віддав розвитку організації науки в Словенії на початку XX століття. Коли в 1919 році виник університет у Любляні, Наукове гуманітарне товариство з допомогою Словенської матиці, Народної галереї (словен. Narodna galerija) і товариства «Юрист» (словен. Pravnik) почало підготовчі роботи, і в 1938 році вони були успішно завершені. Перед відкриттям Академії були обрані перші вісімнадцять членів академії, а 4 січня наступного року за королівським указом був обраний її перший голова — славіст Райко Нахтігал[ru].

Під час другої світової війни Академія не припинила свого існування і продовжувала діяльність (в основному видавничу) під керівництвом Мілана Відмара. Після закінчення війни академія була реструктурована: замість первісних чотирьох відділень спочатку виникло п'ять, потім шість, виникали нові інститути та секції. Сформувалася академія інститутського типу за зразком Академії наук СРСР, проте з 1955 року до 1958 року з її складу спочатку вийшли великі технічні інститути — інститут фізики ім. Йоже Стефана (словен. Fizikalni inštitut Jožefa Stefana), інститут хімії ім. Бориса Кідрича (словен. Kemični inštitut Borisa Kidriča), електротехнічний інститут (словен. Inštitut za elektriško gospodarstvo) і нарешті інститут турбомашин (словен. Inštitut za turbinske stroje). У віданні Академії залишилися гуманітарні та деякі природничо-наукові інститути. В цей час було скасовано автономію академії (закони 1948 і 1949 року), повернуто їй лише за законом 1980 року. У післявоєнні роки значно зросла продуктивність академії, особливо в період з 1952 року по 1976 рік, під час головування словенського літературного критика Йосипа Відмара[sl].

Після другої світової війни Словенська академія наук і мистецтв здійснила низку важливих для Словенії проектів, наприклад, підготувала Словник словенської літературної мови[sl] (словен. Slovar slovenskega knjižnega jezika) і Словенський біографічний словник[ru] (словен. Slovenski biografski leksikon).

У 1981 році гуманітарні та природничо-наукові інститути були об'єднано в Науково-дослідний центр САНМ[sl] (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU), основна мета якого — дослідження в галузі минулого і сьогодення Словенії.

У 1994 році було прийнято закон про Академію, який гарантував їй автономію і незалежність її діяльності. Словенська академія стала в один ряд з іншими європейськими академіями наук, уклала договори про співпрацю приблизно з тридцятьма академіями, стала членом міжнародних наукових і академічних організацій. Біофізик Боштьян Жекш[sl], голова Академії з 2002 року до 2008 року, продовжував широке міжнародне співробітництво Словенської академії в різних галузях науки і мистецтва.

Структура Словенської академії наук і мистецтв

[ред. | ред. код]

Словенська академія наук і мистецтв складається з 6 секцій (словен. razred), за галузями науки дві з них додатково поділяються на відділення (oddelok):

  • I секція історичних і суспільних наук (секретар секції — акад. Славко Спліцхал[sl]). Секцію складають два відділення:
  1. відділення історичних наук (керівник акад. Біба Тержан[sl]);
  2. відділення суспільних наук (керівник акад. Йоже Менцінгер).
  • ІІ секція філології та літературознавства (секретар секції — ч.-к. Марко Сной[ru]).
  • ІІІ секція математичних, фізичних, хімічних і технічних наук (секретар відділення — акад. Франц Форстнерич). Секцію складають два відділення:
  1. відділення математики, фізики і хімії (керівник ч.-к. Матей Брежар[sl]);
  2. відділення технічних наук (керівник акад. Іван Братко[sl]).

Крім того, в структуру Словенської академії наук і мистецтв входять:

  • відділ міжнародного співробітництва і координації наукових досліджень;
  • бібліотека САНМ — третя за величиною бібліотека Словенії.

Академія заснувала також Науково-дослідний центр САНМ (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU (ZRC SAZU)), який об'єднує 17 інститутів і дослідних груп.

Голови академії

[ред. | ред. код]

З 2014 року посаду голови академії займає Тадей Байд[sl].

Члени академії

[ред. | ред. код]

В особовому складі Словенської академії наук і мистецтв розрізняється кілька ступенів членства в залежності від заслуг перед словенською наукою чи мистецтвом, словенського походження чи громадянства

  • Дійсний/ординарний член (словен. redni član), який також може називатися «академіком»;
  • Екстраординарний член (izredni član), передбачає менші заслуги порівняно з академіками — приблизно відповідний російському статусу члена-кореспондента. Ординарними і екстаординарними членами можуть бути обрані діячі науки або мистецтва, що володіють громадянством Словенії або, за його відсутності, словенським походженням і активним зв'язком з країною.
  • Іноземний член (dopisni član, тобто «член-кореспондент» в старому значенні цього терміна) — при відсутності словенського громадянства або походження, на тлі відповідності іншим вимогам для дійсного члена та особливо важливих заслуг перед наукою або мистецтвом Республіки Словенія;
  • Почесний член (častni član).

На час складання списку[коли?][уточнити] у чинному складі академії є 76 дійсних членів, 16 членів-кореспондентів та 77 іноземних членів.

У нижченаведеній таблиці перераховані всі діючі (живі) на момент складання або оновлення списку[коли?] дійсні члени САНМ із зазначенням дати народження та обрання, а також приналежності до секції академії та основної спеціалізації. Таблиця сортується за всіма колонками; спочатку члени відсортовані за секціями, а всередині них — за прізвищами в порядку українського алфавіту. Академік, який обіймає посаду голови академії, виділений жовтим тлом, секретарів секцій — зеленим, начальників відділень секції — блакитним фоном.

Ім'я Дата
народження 		Обрання
академіком 		Обрання членом-
кореспондентом 		Відділення Спеціалізація Посилання
Райко Братож[sl] 17 лютого 1952 року 2001 1995 СІСН історія давнього світу [8]
Славой Жижек 21 березня 1949 року 2013 2005 СІСН культурологія і соціальна філософія [9]
Йоже Менцінгер 5 березня 1941 року 2017 1995 СІСН правознавство і економіка [10]
Здравко Млинар[sl] 30 січня 1933 року 1987 1981 СІСН соціиологія [11]
Йоже Млинарич[sl] 13 березня 1935 року 2001 1995 СІСН класична філологія [12]
Маріян Павчник[sl] 9 грудня 1946 року 2009 2003 СІСН філософія і теорія держави і права [13]
Йоже Пір’євець[sl] 1 червня 1940 року 2009 2005 СІСН історія міжнародних відносин [14]
Славко Спліцхал[sl] 14 червня 1947 року 2009 2003 СІСН комунікація [15]
Біба Тержан[sl] 25 липня 1947 року 2007 2001 СІСН археологія [16]
Аленка Шелих[sl] 2 вересня 1933 року 2003 1997 СІСН кримінальне право [17]
Петер Штих[sl] 27 листопада 1960 року 2015 2007 СІСН ранньосередньовічна історія Словенії [18]
Франце Берник[sl] 13 травня 1927 року 1987 1983 СФЛ історія літератури [19]
Каєтан Гантар[sl] 11 жовтня 1930 року 1997 1993 СФЛ історія літератури і класична філологія [20]
Зінка Зорко[sl] 24 лютого 1936 року 2009 2003 СФЛ історія і діалектологія словенської мови [21]
Матьяж Кмецл[sl] 23 лютого 1934 року 2003 1997 СФЛ історія і теорія літератури [22]
Янко Кос[sl] 9 березня 1931 року 1983 1977 СФЛ порівняльне літературознавство і теорія літератури [23]
Йоже Крашовець[sl] 20 квітня 1944 року 1995 1991 СФЛ теологія, історія релігії, релігійна антропологія [24]
Янез Орешнік[sl] 12 грудня 1935 року 1993 1987 СФЛ загальне і порівняльне мовознавство германських мов [25]
Борис Патерну[sl] 12 грудня 1935 року 1985 1979 СФЛ теорія літератури, історія словенської літератури [26]
Тадей Байд[sl] 19 січня 1949 року 2009 2003 СМФХТН електротехніка і робототехніка [27]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://council.science/members/online-directory/
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20240125131018/http://www.unionacademique.org/en/members
  3. ↑ https://allea.org/members
  4. ↑ https://web.archive.org/web/20221208195542/https://www.interacademies.org/network/member-academies
  5. ↑ https://web.archive.org/web/20221009095816/https://council.science/members/online-directory/
  6. ↑ Milan Kučan (28 липня 1994). UKAZ o razglasitvi zakona o Slovenski akademiji znanosti in umetnosti (словен.). Uradni list Republike Slovenije[sl]. Процитовано 16 липня 2018.
  7. ↑ Člani SAZU (словен.). Slovenska akademija znanosti in umetnosti (SAZU). Процитовано 16 липня 2018.
  8. ↑ Rajko Bratož (словен.). Slovenska akademija znanosti in umetnosti (SAZU). Процитовано 19 липня 2018.
  9. ↑ Slavoj Žižek (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
  10. ↑ Jože Mencinger (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
  11. ↑ Zdravko Mlinar (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
  12. ↑ Jože Mlinarič (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
  13. ↑ Marijan Pavčnik (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
  14. ↑ Jože Pirjevec (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
  15. ↑ Slavko Splichal (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
  16. ↑ Biba Teržan (словен.). SAZU. Процитовано 21 липня 2018.
  17. ↑ Alenka Šelih (словен.). SAZU. Процитовано 21 липня 2018.
  18. ↑ Peter Štih (словен.). SAZU. Процитовано 21 липня 2018.
  19. ↑ France Bernik (словен.). SAZU. Процитовано 21 липня 2018.
  20. ↑ Kajetan Gantar (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
  21. ↑ Zinka Zorko (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
  22. ↑ Matjaž Kmecl (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
  23. ↑ Janko Kos (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
  24. ↑ Jože Krašovec (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
  25. ↑ Janez Orešnik (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
  26. ↑ Boris Paternu (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
  27. ↑ Tadej Bajd (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Словенська_академія_наук_і_мистецтв&oldid=41953268