Союз-У — Вікіпедія

Союз-У

Призначення	Орбітальна ракета-носій
Виробник	ЦСКБ-Прогрес
Країна	СРСР Росія
Розміри
Висота	51,1 м
Діаметр	10,3 м
Маса	313 000 кг
Ступенів	3
Споріднені ракети
Історія запусків
Статус	діюча
Космодроми	Байконур, Плесецьк
Всього запусків	714
Невдалих	19
Перший ступінь
Двигуни	РД-117
Тяга	994,3 кН
Питомий імпульс	310 с
Тривалість горіння	120 с
Паливо	рідкий кисень + гас
Другий ступінь
Двигуни	РД-118
Тяга	997,09 кН
Питомий імпульс	311 с
Тривалість горіння	286 с
Паливо	рідкий кисень + гас
Третій ступінь
Двигуни	РД-0110
Тяга	298,1 кН
Питомий імпульс	330 с
Тривалість горіння	250 с
Паливо	рідкий кисень + гас

«Союз-У» (індекс ГРАУ — 11А511У) — радянська, а потім російська уніфікована ракета-носій середнього класу сімейства Р-7. Модифікація ракети-носія «Союз». Створена 1973 року на заміну ракети-носія «Восход» для виведення на довколаземну орбіту радянських/російських пілотованих і вантажних космічних кораблів типу «Союз» і «Прогрес», космічних апаратів спеціального призначення (серії "Космос"), соціально-економічного (типу "Ресурс-Ф"), технологічного і медико-біологічного призначення (типу "Фотон" і "Біон").

Двигуни першого і другого ступенів мають підвищені енергетичні характеристики.

Перший запуск відбувся 18 травня 1973 року, останній запуск з космодрому Плесецьк відбувся 17 травня 2012 року з виведенням РН Союз-У з експлуатації ВКО РФ й подальшою його заміною на Ангару. Запуски з Байконура планують здійснювати до 2015 року. Підтверджений показник експлуатаційної надійності — 0,985.

Використовуються головні обтічники таких діаметрів: 2,7 м; 3,0 м; 3,3 м; 3,7 м.

Союз-У2 використовувала замість гасу синтетичний замінник з кращими енергетичними показниками — синтин. Вантажопідоймність була на 200 кг більшою. Запускалась з 1982 по 1993 роки. Запуски припинились після припинення виробництва синтину.