Спека (фільм, 1963) — Вікіпедія

Спека
рос. Зной
Жанрдрама
РежисерЛариса Шепітько
СценаристЙосип Ольшанський
Ірина Поволоцька
Лариса Шепітько
Семен Лунгін
Ілля Нусінов
У головних
ролях
Руфіна Ніфонтова
Микола Лебедєв
Костянтин Семижен
ОператорВолодимир Архангельський
Юрій Сокіл
КомпозиторРоман Леденьов
ХудожникОлександр Макаров
Кінокомпанія«Киргизфільм»
Тривалість85 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1963
IMDbID 0129658

«Спека» — радянський художній фільм, знятий Ларисою Шепітько в 1963 році за мотивами повісті Чингіза Айтматова «Верблюже око». Картина, що є дипломною роботою випускниці ВДІКа, була помічена пресою і отримала премію за режисуру на Всесоюзному кінофестивалі (1964).

Сюжет

[ред. | ред. код]

Вирушаючи за комсомольською путівкою на освоєння цілини, сімнадцятирічний Кемель (Болотбек Шамшиєв) щиро вірить, що його ентузіазм і працьовитість будуть затребувані. Однак бригада, в яку потрапляє юнак, має сформований формат відносин. Лідером невеликого колективу є тракторист Абакір Джураєв — людина жорстка, владна, яка вимагає від усіх беззаперечного підпорядкування. Спостерігаючи за Абакіром, Кемель переживає подвійні почуття: він, з одного боку, захоплюється професіоналізмом і самовідданістю тракториста, з іншого — обурюється нетерпимістю Джураєва до будь-якої точки зору, крім власної. Зачіпає юнака і споживацьке ставлення Абакіра до закоханої в нього Каліпи. Після однієї зі сварок Кемель не витримує, забирає рюкзак з речами і залишає бригаду. Але піти занадто далеко не може: якась сила повертає юнака — то чи думки про красиву дівчину-пастушку, яку він зустрів біля джерела, то чи внутрішнє почуття відповідальності за тих, до кого встиг звикнути.

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]