Студентська вулиця (Київ) — Вікіпедія

Студентська вулиця
Київ
МісцевістьЛук'янівка
РайонШевченківський
Колишні назви
Дика
Загальні відомості
Протяжність180 м
Координати початку50°27′28.8″ пн. ш. 30°29′14.7″ сх. д. / 50.45800° пн. ш. 30.48742° сх. д. / 50.45800; 30.48742
Координати кінця50°27′32.4″ пн. ш. 30°29′22.5″ сх. д. / 50.45900° пн. ш. 30.48958° сх. д. / 50.45900; 30.48958
поштові індекси04050
Транспорт
Найближчі станції метро «Лук'янівська»
АвтобусиА 119 (по Глибочицькій вулиці)
ТрамваїТ 14, 18 (по Глибочицькій вулиці)
ТролейбусиТр 6, 16, 18, 19, 19Д, 33 (по вулиці Січових Стрільців)
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі11631
У проєкті OpenStreetMapr2152200
Мапа
Мапа
CMNS: Студентська вулиця у Вікісховищі

Студе́нтська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Лук'янівка. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до Пилипівської вулиці. На деяких сучасних мапах продовжена до Глибочицької вулиці.

Прилучається Пилипівський провулок.

Історія

[ред. | ред. код]

Вулиця виникла у 1-й половині XIX століття (існують відомості щодо плану її прокладання за 1838 рік), мала назву Дика, від прізвища власника садиби в цій місцевості Диковського (Дикого, Дикова). Його ім'ям на початку XX століття звався також Диковський узвіз (тепер Смородинський узвіз), де була розташована інша садиба цього домовласника. Сучасна назва — з 1938 року[1] (повторна постанова про перейменування — у 1944 році[2]).

У 1912-1917 роках тут розміщувався один з перших стаціонарних стадіонів Російської імперії - Спортивне поле.

Забудова

[ред. | ред. код]

На вулиці збереглося кілька старовинних будинків, зведених на початку XX століття.

Будинок № 3 належав технікові шляхів сполучень В. І. Русакову. Автором проекту, ймовірно, був інженер І. Мацнєв (Мацнув), який працював у Службі рухомого складу тяги і майстерень Управління Південно-Західної залізниці. Двоповерховий будинок зведений у 1911 році у стилі модерн; є цікавим зразком споруди для власника із середньозабезпечених верств населення.

Будинки № 5 та № 5-А складають садибу початку XX століття. Забудова садиби, яка спершу належала домовласнику П. Ясногурському, велася з 1900 року, коли був зведений головний будинок — двоповерховий, дерев'яний, обкладений цеглою. У 1907 році новим власником садиби став селянин С. Поскрипка, який розширив межі ділянки, перебудував головний будинок та звів у глибині подвір'я флігель. Головний будинок (№ 5) зведений у цегляному стилі з елементами неоренесансу, флігель (№ 5-А) — у модернізованих формах історизму.

Будинок № 7 зведений у 1914 році у стилі модерн, будинок № 11 зведений у 1911 році як прибутковий, будинок № 6 зведений у 1903 році.

Меморіальні дошки

[ред. | ред. код]

Установи

[ред. | ред. код]
  • Вища рада юстиції (буд. № 12-А). Будинок був введений в експлуатацію в жовтні 2013 року.
  • Управління Державної служби охорони в м. Києві (буд. № 9)

Зображення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10720. Арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. [Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.]
  2. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]

Джерела

[ред. | ред. код]