Сянь-цзун (династія Тан) — Вікіпедія

Сянь-цзун спр. китайська: 憲宗
14-й Імператор Тан
5 вересня 805 — 14 лютого 820 року
Попередник:	Лі Сун
Спадкоємець:	Лі Ю
Народження:	778[1][2]
Смерть:	820[1][2] Сіань
Причина смерті:	Chinese alchemical elixir poisoningd
Поховання:	Fengxiand[3]
Країна:	Династія Тан[3]
Релігія:	буддизм
Рід:	династія Лі[d]
Батько:	Шунь-цзун[3]
Мати:	Empress Dowager Wangd
Шлюб:	Empress Dowager Guod[3], Empress Dowager Zhengd, Meiren, of the Ji cland і Guo Shid[3]
Діти:	Му-цзун[3], Сюань-цзун[3], Li Wud[3], Princess Yong'and, Li Ked[3], Li Ningd[3], Li ?d[3], Li Kuid[3], Li Xind[3], Li Xund[3], Li Xied[3], Li Yued[3], Li Congd[3], Li Tid[3], Li Yund[3], Li Zhuid[3], Li Yind[3], Li Jingd[3], Li Dand[3], Li Tand[3], Li Yid[3], Li Shid[3], Princess Yiningd, Princess Taihed, Li Shid[3], Princess Xuanchengd, Princess Pukangd, Li Shid[3], Princess Yongjiad, Princess Yongshund[3], Princess Qiyang Zhuangshud[3], Princess Nankangd[3], Princess Zhenningd[3], Li Shid[3], Princess Hengyangd, Princess Guid, Li Moud[3], Li Shid[3] і Li Moud[3]
Медіафайли у Вікісховищі

Сянь-цзун (кит.: 憲宗; піньїнь: Xiànzōng), особисте ім'я Лі Чунь (кит.: 李淳; піньїнь: Lǐ Chún; 778 —14 лютого 820) — чотирнадцятий імператор династії Тан у 805–820 роках. Девіз правління Юаньхе («Початкова гармонія»).

Народився у 778 році у родині князя Лі Суна та панні Ван. Отримав ім'я Чунь. Отримав гарну освіту. З часом допомагав хворому батьку, коли той став спадкоємцем трону, а згодом й імператором Шунь-цзуном. Проте хвороба останнього посилювалася й він у 805 році зрікся трону на користь Лі Чуня, який отримав ім'я Сянь-цзуна.

В першу чергу новий імператор позбавився корумпованих чиновників, які взяли владу за його батька. У 806 році видав наказ про амністію. При цьому суттєво обмежив вплив євнухів. Було переглянуто урядову структуру, вона стала більш ефективною, скорочено чиновників, які не здійснювали будь-яких важливих завдань, переглянуто шкали заробітної плати чиновників. Усе це збіглося з поліпшенням фінансового стану — система двох податків, запроваджена дідом Де-цзуном почала діяти.

Проте основним завданням вбачав приборкати військових губернаторів (цзєдуши). У 805—806 році він розбив Лю Пі, який мав військові повноваження на території теперішньої провінції Сичуань. У 806 році приборкав цзєдуши на території сучасних Шеньсі та Цзянсу. У 808 та 818 роках те саме зробив на землях сьогоднішньої провінції Хебей. У 809 — Шаньсі, 812 — Ганьсу. У 812 році було знищено впливовий клан військовиків Тянь. Водночас Сянь-цзун намагався відновити владу імперії на землях сучасної Кашгарії. Тут він боровся з тибетською армією Тідесронцана. Водночас на бік Китаю перейшло плем'я шато.

Помер Сянь-цзун 14 лютого 820 року, отруївшись еліксиром безсмертя, який постійно вживав.

• Rainer Hoffmann, Qiuhua Hu: China. Seine Geschichte von den Anfängen bis zum Ende der Kaiserzeit. Freiburg 2007. ISBN 978-3-7930-9499-9