Ткаченко Наталія Юріївна — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.
Ткаченко Наталія Юріївна
Народилася28 лютого 1953(1953-02-28) (71 рік)
с. Нова Гребля (Калинівський район) Вінницька область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Місце проживанняс. Нова Гребля (Калинівський район) Вінницька область
ДіяльністьУкраїнська література
Відома завдякипоетеса, прозаїк
Alma materВДПУ
ЧленствоНаціональна спілка письменників України

Ткаче́нко (Марчу́к) Ната́лія Ю́ріївна нар. 1953, с. Нова Гребля, Калинівський район, Вінницька область — українська поетеса, прозаїк, критик. Член Національної спілки письменників України (1990).[1]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 28 лютого 1953 р. у с. Нова Гребля, Калинівського району Вінницької області в учительській родині. Навчалася у Новогребельській середній школі, згодом родина переїхала до Вінниці. Закінчила вінницьку середню школу № 14, а згодом й філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту (1974). Очолювала студентську літературну студію, брала участь у семінарах для творчої молоді. Вчителювала в школах Вінниці та Київщини. Працювала літературним редактором у видавництвах «Музична Україна», «Дніпро», «Радянський письменник», «Молода гвардія». Ще працюючи у Києві, була прийнята до лав НСПУ (1990). Згодом перейшла на творчу роботу і повернулась до рідного села, де стала ініціатором створення і директором літературного музею Євгена Гуцала.[2]

Творчість

[ред. | ред. код]

Вірші почала писати ще у школі. Дебютувала у газеті «Літературна Україна» (1969). У журналі «Дзвін» (1998, № 5-6) надрукована повість «Милосердна трава». Численні публікації повістей, оповідань, нарисів, есеїв у періодиці. Виступає також як літературний критик та перекладач віршів з російської та французької мов.
Авторка книг поезій, прози та творів для дітей:

  • Покоління (1980);
  • Поступ (1988);
  • Явити яблуко (1989);
  • Чистий четвер (1998);
  • Смарагди для Михайлика (1999);
  • Гіацинтове сонце (2002);
  • Вальс у голубий горошок (2004);
  • Зелений виноград (2004);
  • Червоне феррарі на Пікаділлі (2007);
  • Дощ у сосновому лісі (2010).
Наталя Ткаченко – авторка збірок віршів <…>, в яких йдеться про сенс життя, гармонію людської душі зі світом природи. Поетеса прагне в романтичних образах осмислити історичне минуле свого народу, випроби його мистецького генію. Щирістю і жіночістю, а водночас і драматизмом позначена її інтимна лірика. Ткаченко плекає різні поетичні форми і серед них таку витончену, як сонет.

— Борис Хоменко[3]

Літературні премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. — С. 368.
  2. ↑ Ткаченко, Наталка. Це таке не глянцеве життя: автобіографічний Нарис // Сайт Calameo
  3. ↑ З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 341–342.
  4. ↑ Оголошені лауреати літературної премії ім. А. М'ястківського // Офіційний сайт Вінницької обласної організації НСПУ «Краснослов». — 2018. — 6 листопада.
  5. ↑ Три лауреати премії ім. Михайла Стельмаха за 2020 рік // Офіційний сайт Вінницької обласної організації НСПУ «Краснослов». — 2021. — 30 червня.

Джерела і література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Література Це незавершена стаття про літераторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ткаченко_Наталія_Юріївна&oldid=42737319