Томас Беллі — Вікіпедія
Томас Беллі | |
---|---|
англ. Thomas Baillie | |
Бурмистр Львова | |
1703, вперше — 1715, востаннє | |
Райця Львова | |
1692 — 1715 | |
Помер | 1715 Львів |
Країна | Львів Річ Посполита |
Національність | шотландець |
Рід Бейллі (англ. Baillie) | |
Рідня | можливо, син або родич Роберта Бейллі з Леймінґтона (англ. Lamington), Ланаркшир, прийнятого до міського громадянства в Ґданську в 1664 р. [1] |
Томас Беллі (Бейллі) (лат. Thomas Belli, англ. Thomas Baillie, пол. Tomasz Belli) — львівський міщанин та купець. Шотландець за походженням. Міський райця, бурмистр Львова (1703, 1715) та війт (1700, 1706, 1712).
Народився в Кракові. Прийнятий до міського права у Львові 17 грудня 1685 року за рекомендацією львівського райці Мацея Кучанковича, королівського секретаря Яна III Собеського, та патриція Миколая Боїма[2]. Мав фільварок (пізніше відомий як Белльовський) на Сихівському тракті[3].
- ↑ (англ.) Peter Paul Bajer. Scots in the Polish-Lithuanian Commonwealth, 16th to 18th Centuries. Brill Academic Pub., 2012.— P. 121
- ↑ (англ.) Peter Paul Bajer. Scots in the Polish-Lithuanian Commonwealth, 16th to 18th Centuries. Brill Academic Pub., 2012.— P. 456
- ↑ Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa .— Lwów: 1844.— S. 442
- Шиян Р. Купці-шотландці в містах Руського воєводства у XVI — XVII століттях // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Львів, 1998. — Вип. 33. — С. 51
- (англ.) Peter Paul Bajer. Scots in the Polish-Lithuanian Commonwealth, 16th to 18th Centuries. Brill Academic Pub., 2012.— P. 456
- (пол.) Myron Kapral, Urzędnicy miasta Lwowa w XIII—XVIII wieku, Toruń 2008, Wydawnictwo Adam Marszałek, ss. 420 ; (Spisy Urzędników Miejskich z Obszaru Dawnej Rzeczypospolitej, Śląska i Pomorza Zachodniego, T. 7, Ziemie Ruskie ; z. 1: Lwów)
- Заяць О. Громадяни Львова XIV—XVIII ст.: правовий статус, склад, походження / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К.;Львів, 2012. — С. 190
- (пол.) Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa .— Lwów: 1844.— S. 442