Транспорт Сен-П'єру і Мікелону — Вікіпедія

Транспорт Сен-П'єру і Мікелону M:
Транспортна система Сен-П'єру і Мікелону (англ.)
Транспортна система Сен-П'єру і Мікелону (англ.)
Територія
Площа242 км² (214-те)
Рельєфгористий
Найвища точкагора Морн-де-ла-Гран-Монтань (240 м)
Повітряний
Аеропортів2 (205-те)
Наземний
Автошляхів117 км (215-те)
Водний
Узбережжя120 км
Головний портСен-П'єр
Адміністрування
ОрганМіністерство екології, енергетики і океанів
Головаміністр Сеголен Руаяль

Транспорт Сен-П'єру і Мікелону представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні громадський транспорт пасажирських перевезень не розвинений. Площа країни дорівнює 242 км² (214-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна архіпелажна, видовжена в субмеридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — до 45 км, зі сходу на захід — до 20 км; розміри найбільшого двосоставного острова (Мікелон) 38 x 12 км[2][3]. Географічне положення Сен-П'єру і Мікелону дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи у північній Атлантиці, підходи до головної внутрішньоводної артерії Північної Америки — річки Святого Лаврентія[4].

Історія становлення і розвитку

[ред. | ред. код]

Автомобільний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Автомобільний транспорт Сен-П'єру і Мікелону

Загальна довжина автошляхів на Сен-П'єрі і Мікелоні, станом на 2009 рік, дорівнює 117 км, з яких 80 км із твердим покриттям і 37 км без нього (215-те місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Сен-П'єр і Мікелону та Номерні знаки Сен-П'єру і Мікелону

Повітряний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Цивільна авіація Сен-П'єру і Мікелону

У країні, станом на 2013 рік, діє 2 аеропорти (205-те місце у світі), з них 2 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (0)[1].

Сен-П'єр і Мікелон, як заморське володіння Франції, не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), інтереси країни в організації представляє метрополія[5]. Аеропорти Сен-П'єру і Мікелону мають літерний код ІКАО, що починається з — LF[1].

Див. також: Авіакомпанії Франції та Аеропорти Сен-П'єру і Мікелону

Водний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Водний транспорт Сен-П'єру і Мікелону

Морський

[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Сен-П'єр.

  • Морський порт Сен-П'єру
    Морський порт Сен-П'єру
  • У гавані Сен-П'єру
    У гавані Сен-П'єру
  • Доставка нового порому з Норвегії
    Доставка нового порому з Норвегії

Міський громадський

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міський громадський транспорт Сен-П'єру і Мікелону

Державне управління

[ред. | ред. код]

Франція здійснює управління транспортною інфраструктурою заморської території через міністерства заморських територій та екології, енергетики і океанів. Станом на 6 грудня 2016 року міністерства в уряді Бернара Казеньова очолювали міністри Еріка Берейт та Сеголен Руаяль, відповідно[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Saint-Pierre and Miquelon : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ France : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Сен-П'єру і Мікелону

Шаблон:Сен-П'єр і Мікелон в темах

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспорт_Сен-П%27єру_і_Мікелону&oldid=33022119