Туманський Федір Осипович — Вікіпедія

Туманський Федір Осипович
Народився1757[1]
Родіонівка, Ямпільський район, Україна
Помергрудень 1810[1] або 1805[2]
Країна Російська імперія
Діяльністьписьменник, перекладач
Знання мовросійська
БатькоТуманський Осип Григорович[d]
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Туманський (прізвище).

Федір Осипович (Йосипович, в деяких джерелах помилково Васильович — див. нижче) Туманський (1757(?), село Родіонівка Глухівського повіту Чернігівської губернії — грудень 1810 року) — історик, етнограф, письменник, перекладач і громадський діяч, вихованець Кенігсберзького університету, член Королівського Пруського Німецького Товариства. Дійсний член Російської академії.

Походження

[ред. | ред. код]

Походив із сім'ї козацької старшини.

  • Батько: Осип Григорович (1732—1799) — голова Новгород-Сіверської кримінальної палати.
  • Мати: Параска Романівна Янова (Яненко) — донька бунчукового товариша.
  • Дядько: Василь Григорович — новгород-сіверський віце-губернатор.

Плутанина по батькові

[ред. | ред. код]

Н. Ю. Алексєєва[3] у своїй досить докладній статті про Туманського окремо зазначила, що в ряді видань (наприклад, в енциклопедії Брокгауза і Ефрона)[4] Туманський помилково названий Васильовичем, що призводить до плутанини з його двоюрідним братом Федором Васильовичем Туманским (1765—1810?)[5].

  • Дядько: І. Г.. Туманський.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився на Глухівщині. Його батько, Осип (Йосип) Григорович, представник роду Туманських, займався чиновництвом розпочавши кар'єру з ГВК[6], мати Параскева Романівна Янова (Яненко) була дочкою бунчукового товариша Романа Янова.

У 1774 році, відразу після закінчення Кенігсберзького університету, вступив на службу. У 1779 році обіймав посаду бунчукового товариша, колезького асесора, секретаря в Глухівській казененній палаті Чернігівського намісництва.

1778—1779, «по вибору всея Малороссии», організував «Топографічний опис» Гетьманщини й склав детальні анкети-програми для збирання історико-географічних, економічних, етнографічних, а також природознавчих й антропологічних відомостей. З цим проектом Туманського були пов'язані топографічні описи намісництв колишньої Гетьманщини 1780-их pp. (праці Д. Пащенка, О. Шафонського, П. Симоновського та ін.). Обраний 1779 членом-кореспондентом Петербурзької Академії Наук, Туманський розгорнув широкі плани культурно-наукової праці в Україні. Наприкінці 1779 — на початку 1780 р. він висунув проект Академічної Книгарні в Глухові, який був здійснений, і цікавий «План о заведений в Малороссии … Академического Собрания», свого роду зародку Української Академії Наук (цей проект не був здійснений). Тоді ж Туманський мав намір написати «полную историю Малороссии», у зв'язку з чим звертався до Петербурзької АН з проханням вислати йому до Глухова відповідні архівні джерела та інші матеріали. Але Академія поставилася до цього проекту скептично, і він не був реалізований. Після ліквідації Гетьманщини Туманський розвинув широку наукову й літературно-видавничу діяльність у Петербурзі: 10 томів «Собрания разных записок и сочинений о Петре Великом», видання низки журналів, зокрема «Российского Магазина» (1792—1794), в якому уміщено чимало важливіших матеріалів до історії України, серед них [[Літопис Граб'янки. Ці праці й публікації здобули Туманському поважне ім'я в науковому світі. 1801 Туманський вийшов у відставку й оселився на своєму хуторі коло Глухова, але й далі брав участь у літературно-публіцистичній діяльності українських патріотів Лівобережжя («Записка на оборону дворянських прав украинского шляхетства»).

З листопада 1782 року надвірний радник. У 1785 році — предводитель дворянства в Козельці.

У 1787 році — директор Першої Експедиції в Правлінні Державного позикового банку в Санкт-Петербурзі.

З 1789 року — засідатель в Наказі громадського піклування Петербурзької губернії і в Комісії про народних училищах, одночасно — депутат дворянства по Петербурзькому повіту. Крім того, працював у Комісії по розбору дворянства.

У 1790—1795 роках — директор Третьої Експедиції в Правлінні Державного позикового банку (разом з А. Шурліним).

У 1797 році призначений цивільним цензором в Ризі (за правління Павла I в імперії було чотири цензори: у Петербурзі, Москві, Ризі та Вільні).

У 1799 році отримав чин статського радника.

У 1801 році звільнений у відставку.

Помер у грудні 1810 року. Похований на Глухівському кладовищі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Словарь русских писателей XVIII века. Выпуск 3: Р—Я / под ред. А. М. Панченко — СПб: Наука, 2010. — С. 280–286. — ISBN 978-5-02-025203-5
  2. ↑ а б Туманский, Федор Васильевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1902. — Т. XXXIV. — С. 59–60.
  3. ↑ Алексеева, Надежда Юрьевна на сайте Отдела русской литературы XVIII века Института русской литературы РАН.
  4. ↑ Туманский Федор Васильевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)
  5. ↑ http://www.pushkinskijdom.ru/LinkClick.aspx?fileticket=qPb9609Njow%3d&tabid=10378[недоступне посилання з травня 2019]
  6. ↑ Невідомий Йосип Туманський / О. О. Тригуб // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2009. — Вип. 2. — С. 105—108. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Література та посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Туманський_Федір_Осипович&oldid=43212172