Турнір шести націй — Вікіпедія

Турнір шести націй — найпрестижніший європейський регбійний турнір збірних команд, в якому беруть участь збірні Англії, Уельсу, Шотландії, Ірландії^[1], Франції та Італії. Турнір проводиться щороку в лютому-квітні в одне коло. Збірні, які є господарями поля в матчах з іншими одного року, наступного року проводять гру з тим же супротивником на виїзді.

Турнір є спадкоємцем Турніру п'яти націй, який, у свою чергу, є спадкоємцем Турніру домашніх націй, першого регулярного чемпіонату збірних команд у північній півкулі.

Переможець турніру 2021 року — збірна Уельсу, яка виграла чотири з п'яти матчів.

Формат

Турнір проводиться щороку, кожна з команд зустрічається з кожною іншою один раз, перевага домашнього поля чергується з року в рік. За перемогу команда отримує два очки, за нічию — одне, за програш — жодного. На відміну від багатьох інших регбійних турнірів система бонусів не застосовується.

До сезону 1994 команди, якщо найбільшу кількість очок набирали дві або більше команд, вони всі оголошувалися переможцями. З 1994 враховується різниця ігрових очок. Якщо вона однакова, переможцем оголошується команда, що здійснила більше спроб. Тільки, коли всі ці показники однакові, перемогу ділять^[2]. Практично, станом на січень 2010 різниці ігрових очок вистачало.

Коли команда виграє всі ігри впродовж одного сезону, говорять, що вона здійснила «великий шолом». 5 разів в історії турніру команди здійснювали великий шолом два роки поспіль: Уельс (сезони 1908 та 1909), Англія (1913 та 1914, 1923 та 1924, 1991 та 1992), Франція (1997 та 1998). Найбільше великих шоломів припадає на Англію — 12. Уельс має 10 великих шоломів, Франція — 9, Шотландія — 3 й Ірландія — 2.

Перемогу однієї з домашніх націй над трьома іншими домашніми націями називають «потрійною короною». Потрійну корону двічі одна з команд вигравала 4 рази поспіль: Уельс в сезонах 1976, 1977, 1978 і 1979, та Англія в сезонах 1995, 1996, 1997 та 1998. Англія вигравала потрійну корону 23 рази, Уельс — 20, Шотландія та Ірландія — по 10. До 2006 року «потрійна корона» була символічною, а з 2006 року існує відповідний кубок.

Команда, яка зайняла останнє місце в турнірі, отримує символічну «дерев'яну ложку».

У рамках турніру розігрується ще кілька нагород. Кубок Калькутти вручається переможцю гри між Англією й Шотландією з 1879. Його назва пов'язана за тим, що він був зроблений із переплавлених індійських рупій. З 1988 переможцю гри між Англією й Ірландією вручається Кубок тисячоліття. З 2007 Франція та Італія грають за кубок Джузеппе Гарібальді, заснований на честь 200-ї річниці народження італійського національного героя, який народився в Ніцці в 1807.

Історія

Турнір веде свою історію з 1883. Він був заснований як Турнір домашніх націй: Англії, Ірландії, Шотландії та Уельсу. Франція долучилася до нього в 1910, і турнір став називатися Турніром п'яти націй. Попри те, що Ірландія здобула незалежність, а Північна Ірландія залишилася в Сполученому Королівстві, регбійна команда представляє весь острів. У 1931 Францію вигнали з турніру в зв'язку зі звинуваченнями французьких гравців у професіоналізмі. Регбі зберігало статус любительського виду спорту до 1990-их. Після виключення Франції турнір знову став називатися Турніром домашніх націй. В 1947-му Франція повернулася, як і назва Турніру п'яти націй. З сезону 2000 року право грати в турнірі було надано збірній Італії, і турнір отримав свою теперішню назву. Збірна Італії — єдина з команд учасниць, якій ще не вдавалося виграти турнір.