Тязів — Вікіпедія

село Тязів
Вид на село, квітень 2008 року
Вид на село, квітень 2008 року
Вид на село, квітень 2008 року
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Івано-Франківський район
Тер. громада Ямницька сільська громада
Код КАТОТТГ UA26040390070080034
Основні дані
Засноване 1222
Перша згадка 1222 (802 роки)[1]
Населення 1234
Площа 17,62 км²
Густота населення 70,03 осіб/км²
Поштовий індекс 77415
Телефонний код +380 3436
Географічні дані
Географічні координати 49°0′59″ пн. ш. 24°42′2″ сх. д. / 49.01639° пн. ш. 24.70056° сх. д. / 49.01639; 24.70056
Місцева влада
Адреса ради 77422 Івано-Франківська область, Івано-Франківський р-н, с. Ямниця, вул. Галицька, 36
Карта
Тязів. Карта розташування: Україна
Тязів
Тязів
Тязів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Тязів
Тязів
Мапа
Мапа

CMNS: Тязів у Вікісховищі

Відновлена церква Святого Архистратига Михаїла с. Тязів сьогодні... Фото: Олег Шкрумида

Тя́зів — село в Україні, у Ямницькій сільській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області

Історія

[ред. | ред. код]

На території села знайдено крем’яні знаряддя праці доби міді-бронзи. Жителі Тязева брали участь у визвольній боротьбі 1648 року. Після відступу військ Б. Хмельницького село спустошила польська шляхта.

Після окупації Польщею Західноукраїнської Народної республіки в 1919 році село було сільською ґміною Станиславівського повіту Станиславівського воєводства, після укрупнення ґмін 1 серпня 1934 року село належало до гміни Боднарів, а з 15 липня 1935 року підлягало також постерунку поліції в Боднарові.

У 2017 році відбувались святкування 795-річчя села.[2]

Церква архангела Михаїла

[ред. | ред. код]
Церква арх. Михаїла (1854 р.), в стані руйнації під час Першої світової війни. Рисунок 1916 р.

Одноверха дерев’яна церква архангела Михаїла, зведена 1854 року, в ході Першої світової війни була пошкоджена — знищено баню, розбиті вікна і пообдирані піддашшя. В подальшому перебігу воєнних дій вона була повністю зруйнована. На її місці спочатку збудували тимчасову каплицю, а в 1938 році — нову дерев’яну церкву.[3]

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1230 99.68%
російська 4 0.32%
Усього 1234 100%

Народилися

[ред. | ред. код]

Важливі події в історії села

[ред. | ред. код]
  • В 2019 році активна та освічена громадськість виступила проти спроб керівництва Ямницької ОТГ знести споруду місцевої автобусної зупинки із зображенням козака Мамая. Зупинка була зведена у 1971 році і митці й активісти пояснювали, що це витвір лауреатів Шевченківської премії — художників Богдана Сороки, Володимира Патика та Миколи Андрущенка.[8]
  • На початку 2020 року світ побачила перша книга про історію села під назвою «Тязів. Пам'ять серця» авторства Ірини Садули та Тетяни Зарецької. Консультантом проєкту став історик, провідний науковий співробітник Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери Петро Ганцюк.
  • Презентація видання з великим успіхом відбулася 1 березня 2020 року у стінах Будинку культури с. Тязів. Книга побачила світ у видавництві «Нова зоря» (м. Івано-Франківськ), завдяки підтримці голови громади Романа Крутого в рамках проєкту бюджету участі громад 2019 року (проєкт Ірини Садули «Книгам про Тязів бути» від Ямницької ОТГ) і вийшла накладом 336 примірників. Також був невеликий додрук (65 штук) за сприяння депутата Ямницької ОТГ Ігоря Литвинця.
  • Того дня вперше в Тязеві відбулася ще одна знаменна подія: вручення найвищих повстанських нагород родичам героїв. Церемонію провадив дослідник українського визвольного руху, документаліст, автор і упорядник дев’яти книг про УПА Дмитро Проданик. Дмитро Орестович є також одним з координаторів Проєкту по вшануванню пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА. Золотим Хрестом бойової заслуги І класу свого часу нагороджено «Комара» – Миколу Литвинця, зараз нагороду отримав його внучатий племінник, тязівчанин Василь Гресько. А Бронзовий Хрест бойової заслуги командира «Явора» – Михайла Петраша було передано його внуку, пану Оресту Маланюку.
  • Окрім книги, авторки книги підготували для тязівчан цікаві закладки, календарі, і листівки «Тязів. Минувшина в листівках», де під однією обкладинкою розмістилися десять цікавих найдавніших світлин Тязева. Авторки також встигли побувати із книгою на двох прямих ефірах – каналі UA. Карпати у програмі «Карпатський ранок» та «7 поверх», що на телебаченні «Галичина».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ВРУ
  2. ↑ Борис М. (2017) Прикарпатське село відзначило 795-річчя. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 7 березня 2019.
  3. ↑ Слободян В. (2018) Наші церкви чужими очима, Збруч. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
  4. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. ↑ H.Dymnicka-Wołoszyńska. Stanisław Potocki h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984.— t. XXVIII/1, zeszyt 116.— 178 s. (пол.) S. 156
  6. ↑ ІНШИЙ СОТЕННИЙ НА ПСЕВДО «КОНИК» — «Галичина», 23 червня 2016 року. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
  7. ↑ Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостійної України. Том 2. Документи і матеріали / упоряд. і відп. ред. М. В. Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Центр незалежних історичних студій. — Львів, 2013. — С. 797; Проданик Д., Безбородько В. «Комар» — лицар Золотого Хреста бойової заслуги 1-го класу
  8. ↑ «Чотири корчми» при дорозі: як «великим будівництвом» Зеленського знищують мозаїки. umoloda.kyiv.ua (укр.). Процитовано 1 квітня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тязів&oldid=42694582