Фокусна відстань — Вікіпедія

Фо́кусна ві́дстань (фокальна відстань) — характеристика оптичної системи, у першому наближенні — відстань від центра оптичної системи до її головного фокуса.

Позначається здебільшого f і f′, вимірюється в одиницях довжини, метрах, сантиметрах, міліметрах.

Точно фокусну відстань визначають як відстань f від фокуса (F-переднього, F′-заднього) оптичної системи до її головної точки H (H′), визначеної перетином головної площини із головною оптичною віссю.

Головна площина перпендикулярна до оптичної осі. Її розташування можна визначити за місцем перетину двох прямих:

• одна з яких збігається із паралельним до головної оптичної осі променем;
• друга — із його продовженням після заломлення та проходить через фокус F (F′).

Для розсіювальної лінзи фокусна відстань від'ємна.

Крім лінз поняття фокусної відстані застосовується для увігнутих дзеркал. Її вимірюють від вершин відбивних поверхонь (точка перетину відбивної поверхні та головної оптичної осі).

• Діафрагмове число
• Витримка (фотографія)

• Фокусна відстань // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 498. — ISBN 966-613-263-X.

• Романюк М. О., Крочук А. С., Пашук І. П. Оптика. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 564 с.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.